Чи можуть страждання принести користь?

Всі прагнуть щастя, але кожен розуміє його по-своєму. Бог пропонує Свою формулу щастя навіть тим, хто проходить через скорботи.

На цій землі насправді багато скорбот та страждань. Пророк Єремія, у своїй книзі Плач Єремії, пише такі слова: «Я людина, яка зазнала горя від жезла гніву Його» (Плач.3:1).

Ще в Біблії написано: «Але людина народжується на страждання, як іскри, щоб йти догори» (Йов 5:7). Може, саме тому кожна людина з появою на світ не щасливо сміється, а плаче, ніби інтуїтивно передчуючи, що життя буде нелегким?

Страждання мають неймовірну силу. На їхнє подолання витрачається дуже багато емоцій, під час страждань народжується щось або дуже зле, або дуже добре. Скільки художніх творів створено, картин написано під час жарких випробувань!

Чи можна змусити цей потік страждань працювати якось конструктивно, подібно до того, як приборкують силу річок та за її допомогою виробляють електрику? Чи можна так спрямувати страждання, щоб вони не руйнували, а створювали?

Новий погляд

Звернемося до Нагірної проповіді, до формули щастя, яку дав Ісус Христос. На самому початку там сказано: «Блаженні злиденні духом, бо їхнє Царство Небесне» (Мт.5:3), тобто щасливі ті, хто усвідомлює потребу Бога. Вони не шукають винуватців у своїх проблемах, а відкривають свої переживання Богові: «Господи, ось моя проблема. Я сам із нею впоратися не зможу. Я – жебрак духом, але вірю, що Ти – Бог всемогутній, і довіряю Тобі».

Друге: «Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться» (Мт.5:4). Якби це вимовив не Ісус, ми б сказали: «Думніше нічого не придумаєш». Прийнято завжди протиставляти: з одного боку – щастя, з іншого боку – сльози. Але в Біблії є ще й такі слова: «Бо короткочасне легке страждання наше в безмірному надлишку вічну славу, коли ми дивимося не на видиме, а на невидиме: бо видиме тимчасово, а невидиме вічне» (2Кор.4:17,18) .

Бог дивиться на все не зі Свого погляду, з позиції вічності. Наше земне життя – це іскра порівняно з вічним. Саме слово “людина” можна розбити на дві частини: “чоло” – розум, “століття” – вічність. Розум, створений для вічності. Ми просто зріємо під час цього земного життя для вічності.

Твоє страждання короткочасне. Воно пройде. А ось те, що здійснить це страждання, залишиться назавжди. Ти станеш чи гірше, чи краще.

Чому з добрими людьми відбувається погане?

Часто люди запитують: чому нещастя трапляються з хорошими людьми? На це запитання ми не маємо відповіді. Воно є лише у Бога.

Але давайте поставимо це питання по-іншому: що відбувається з добрими людьми, коли до них приходять страждання? Ісус сказав, що плакати – це шлях до блаженства. Блаженство не в тому, що ти страждаєш. Блаженство в тому, що, посівши правильну позицію під час скорботи, можна з гіркого отримати солодке.

Як страждання може здобути славу? Відповідь дає Біблія: “Коли ми дивимося на невидиме”. Ось тоді турбіна запускається, і страждання починає працювати на нас і перетворюється на славу Божу.

Коли дивишся лише довкола себе, то не бачиш перспективи. Якщо близько підійти до картини, написаної олійними фарбами, побачиш просто мазню. Щоб побачити красу, потрібно відійти та подивитися збоку. Так і у нашому житті відбувається. Перебуваючи у гущавині подій, важко зрозуміти суть. Потрібно подивитись збоку. З Божої точки зору. Дозволити Богові ці обставини висвітлити світлом вічності.

Отже, що відбувається з добрими людьми, коли до них приходить страждання? Такі люди стають ще кращими. Вони відшліфовуються, як коштовне каміння. Це буває боляче, що стосується серця, звичок, поглядів. Але якщо ми піддається переплавці, то вічна доля Божа входить у наше життя, і ми почуваємося щасливими. Ми не бунтуємо, нікого не звинувачуємо, ми – на верстаті Творця Всесвіту, і Він працює з нами. Впевнено, мудро та з любов’ю.

Бачити Невидимого

Під час випробувань, замість нашої дурості, Бог дає Свою божественну мудрість. Замість підробок під любов у пристрастях і пожадливості, які так швидко минають, дає справжнє кохання. Замість підробленого щастя чи заспокоєння в алкоголі чи наркотиках дає справжній світ, який залежить від обставин. Він дає спілкування, захист, заступництво, поради, дружбу.

Дуже багато про це сказано у Біблії. Наприклад, написано про Мойсея, який вивів ізраїльський народ із рабства: «Вірою залишив він Єгипет, не побоявшись гніву царського; бо він, як бачачи Невидимого, був твердий» (Євр.11:27). Мойсей вийшов проти наймогутнішої людини того часу – фараона, бо ніби бачив Невидимого, тобто Бога. Мойсеєві було що втрачати. Адже він виріс у палаці фараона: у блиску, славі, владі, пошані та повазі. Але це все залишив. Заради чого? А він дивився на відплату і зміг здійснити Божий план цілого народу.

Подивися нагору

Як часто нам бракує мудрості. Життя ставить свої завдання, і ми потрапляємо в глухий кут, не знаємо, що робити. Починаємо кидатися з боку на бік, шукати допомоги то в одного, то в іншого. А Бог каже: Ти все крутиш головою, але ще вгору не подивився.

Є справжній, живий Бог. Він скрізь. Він тебе знає. Він любить тебе. Тоді чого боятися? Яке випробування? Якого біса?

На землі йде боротьба гігантів – боротьба між Богом та дияволом. Між ангелами та бісами. І вона проходить через наші серця. Але Господь сказав, що тих, хто з нами, завжди більше. Адже навіть чисельно сили добра перевершують сили зла. Дияволові колись вдалося переманити на свій бік лише третину ангелів, які після цього стали демонами. Дві третини залишилися з Богом.

Крім того, Біблія говорить, що частина цих занепалих ангелів пов’язані узами пекельного мороку і зберігаються на час суду. Тільки частина бісів випустив Господь, щоб дати їм можливість випробовувати людей: з ким люди, кого вони обирають – Бога чи диявола, брехню чи правду, любов чи ненависть, добро чи зло? І Господь не допустить бути нам спокушеним понад силу, але при випробуванні пошле і полегшення.

І та людина, яка дивиться на обставини, буде весь час залежною від видимого. Але видиме змінюється, а невидиме, Бог – вічне.

Дивитись на Господа

Давид говорив: Завжди бачив я перед собою Господа, бо Він правий мене; не похитнуся» (Пс.15: 8). Важливо, куди ми дивимось і що бачимо.

Ісус сказав: «… і ось, Я з вами в усі дні життя аж до кінця віку» (Мт.28:20). Бо Сам Господь сказав: Не залишу тебе і не покину тебе (Євр.13:5).

Він поруч із тобою, Він хоче проникати у твоє життя, дружити з тобою. Він хоче, щоб невидиме стало для тебе реальністю.

І для цього Він дав віру. Написано, що віра є впевненість якраз у невидимому та здійснення очікуваного. Коли з усіх боків вороги, коли хмари закривають небосхил, коли життя здається таким сірим і одноманітним, і ти не відчуваєш сил, щоб щось змінити, дивися на Господа. Нехай це буде твоїм кредо, твоєю вірою: «Я дивитимусь на Господа». І все зміниться. Ти станеш щасливим.

«Підводжу очі мої до горам, звідки прийде моя допомога. Допомога моя від Господа, що створив небо та землю. Не дасть Він похитнутися твоїй ногі, не підріме той, хто береже тебе. Не спить і не спить той, хто зберігає Ізраїлю. Господь твій хранитель; Господь – тлінь твій із правої руки твоєї. Вдень сонце не вразить тебе, ані місяць уночі. Господь збереже тебе від усякого зла; збереже душу твою Господь. Господь охоронятиме виходу твою та входження твою відтепер і навіки» (Псалом 120).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

error: Content is protected !!
Мы используем cookie-файлы для наилучшего представления нашего сайта. Продолжая использовать этот сайт, вы соглашаетесь с использованием cookie-файлов.
Принять