Будь-яка молитва може підноситися по-різному – вона може бути як спільною, так і особистою. У хвилини особистих молитов ми відчуваємо, що знаходимося наодинці з Господом, Святими або Богоматір’ю – подібна молитва є сокровенною та інтимною. Однак спільні молитви не менш важливі і прекрасні – тексти таких молитов вивірені тисячоліттями церковних практик, і, крім того, вони об’єднують християн, які спільно вимовляють їх під час Богослужінь.
Сам Спаситель підкреслював важливість спільних молитов, говорячи:
«…Де двоє чи троє зібрані в Моє ім’я, там Я серед них».
Однак, часто вдаючись до спільної молитви, не можна забувати і про особисту – вона має величезну духовну цінність. Важливо дотримуватись певного балансу – погодьтеся, складно уявити собі віруючу людину, яка молиться разом з іншими християнами, але не молиться самостійно, особисто. Саме в особистих молитвах ми маємо можливість попросити про щось індивідуально, молячись при цьому в комфортному, зручному для себе темпі.
У чому відмінність особистої молитви Богородиці від будь-якої іншої?
Особливість подібних молитов становить саме особистість Приснодіви. Віруючі люди знають, що Богородиця – це мати Ісуса Христа, і саме через неї Господь дарував людству спасіння. Крім того, Богородиця була змушена зазнати безліч страждань – Її материнське серце мучилося в момент страти сина, проте, після Воскресіння Спасителя, зазнала Вона і найбільшої втіхи. І хіба хтось, крім Богоматері, може бути Господу ближчим?
У нашій країні Богородиця завжди шанувалася особливим чином – і наші предки, і ми, з надією сподіваємось на Її милість та заступництво.
Але чому ми сприймаємо Приснодіву настільки особистісно? Чому в найважчі хвилини, зневірившись, звертаємось саме до Неї? Чому ми відчуваємо, що Вона обов’язково допоможе і втішить, обдарує нас своєю милосердною любов’ю та турботою?
Один церковний письменник наприкінці вісімнадцятого сторіччя дав на ці запитання таку відповідь:
«…Бувають у людському житті моменти, коли ми не наважуємося звертатися до Господа. І в ці тужливі, сумні хвилини знаходимо ми втіху в зверненні до Богородиці – Її ми не боямося, адже знаємо, що ніколи Вона не відвернеться від нас, хоч би якими гріховними і зганьбленими до неї не прийшли. Кожен з нас потребує всепрощаючої любові – любові не за те, що ми порядні, доброзичливі і праведні, але просто за те, що ми є.
Ми мріємо знайти серце, яке ставитиметься до нас із співчуттям і розумінням, прийме нас такими, якими ми є. Тому наше шанування і любов до Богоматері так само природні, як і потреба наших душ у материнській турботі, лагідності та участі. Тому і зветься Богородиця Всемилостивою Заступницею, Втішителькою, Покровителькою, Ходатайкою або Зцілювальницею».
Часто ми вдається до допомоги Богоматері, коли потребуємо Її клопотання за нас перед Господом, коли просимо про дарування потомства, благополуччя у шлюбі, мир у колі сім’ї або захист від недоброзичливців.
Існують навіть «спеціалізовані» ікони, що зображають Приснодіву – наприклад, «Додавання розуму» або «Спорителька хлібів».
Звичайно, не зовсім правильно вважати, що «ось ця ікона допоможе в конкретній ситуації», – в моменти молитви ми звертаємося, перш за все, до первообразу, але не до зображення – якийсь досвід, так чи інакше, має місце бути. Він простежується, наприклад, у молитвах до ікони Казанської Божої Матері – перед Нею моляться, просячи про прозріння – як фізичне, так і духовне. Крім того, наші предки нерідко вдавалися до її допомоги, просячи захисту від «іноплемінних навал».
Як молитись Богородиці?
Молитися Богородиці можна по-різному: Ви можете поговорити з Нею так, як підказує серце, а можете звернутися до читання акафістів, канонів або інших молитов, які містяться у молитвослові. Найголовніше – підносити молитви від душі.
Звичайно, в молитві, підказаній серцем, це зробити простіше, проте, читаючи молитвослів, важливо стежити, щоб читання це не стало механічним, ніби Ви читаєте звичайну книгу.
Намагайтеся і розумом, і серцем розуміти кожне прочитане слово. Якщо Ви поки що недосвідчені, не поспішайте – читайте молитву повільно та вдумливо. Важливо також розуміти, Кому і з якою метою Ви молитеся. Молитви до Богородиці – це свого роду заклик чада до власної Матері.
Не сумнівайтеся – Приснодіва завжди відгукнеться на Вашу щиру, гарячу молитву, завжди допоможе своєму синові чи дочці, що потрапив у біду. Підносити молитву можна перед будь-якою іконою – головне, щоб Ваше звернення було не сухою формальністю, але було справжньою, живою потребою духу.
Також можна поєднувати один з одним кілька видів молитов – наприклад, спочатку Ви можете прочитати акафіст та канон до Богородиці, а потім помолитися своїми словами, окремо озвучивши те чи інше прохання.
Крім того, особисті молитви не обов’язково підносити у стінах свого житла – Ви можете зробити це, прийшовши до Храму, але не в період Богослужіння, а до або після нього. Така молитва буде сповнена особливою добротою, адже вона буде піднесена саме в Будинку Батька Небесного.
Богородице Дiво, радуйся, Благодатна Марiє, Господь з Тобою. Благословенна Ти в жонах i благословен плiд утроби Твоєї, бо Ти породила Спаса душ наших.
Це Архангельське привiтання слiд повторювати якнайчастiше. Воно народжує в душi благодатний мир, захищає i нас, i наших ближнiх.