Чим більше навколо нас бід і негараздів, тим частіше ми чуємо: «Так їм і треба!» Але коли бачимо, як той, хто зловтішався, сам потрапляє у подібну біду, всередині виникає дивне відчуття задоволення. Що таке зловтіха і як не впасти у цей гріх – розмірковує протоієрей Федір Бородін.
«Ми безумні – молимося, щоб Господь покарав інших»
На жаль, зловтіха – це дуже поширений гріх, який ґрунтується на людському розумінні істини та справедливості. Ми очікуємо покарання для людей, які чинять зло, особливо якщо воно спрямоване проти нас, і вважаємо, що так і повинно бути. І навіть Бога закликаємо в свідки, доходячи до того, що молимося і просимо Його покарати тих, хто, як нам здається, поводиться неправильно. Але це зовсім не відповідає істинному християнству.
Апостол Павло у своєму відомому гімні любові говорить: «Любов не радіє з неправди, але тішиться істиною» (1 Кор. 13:6). Зло, тобто біль і страждання іншої людини – це, безперечно, неправда про неї. А істина – це блаженство у Царстві Небесному.
Хто радіє злу? Сатана. Він є головним носієм зложелательства і зловтіхи.
Одного разу мій друг-семінарист, який зараз уже 30 років священник, розповів мені, що сповідувався у гріху зловтіхи. Приснопам’ятний отець Кирил (Павлов) тоді засмучено похитав головою і сказав: «Слухай, якщо ти не впораєшся з цим, ти не зможеш бути священником, бо зловтіха уподібнює людину сатані».
Коли біда трапляється з кимось іншим, радіє диявол. Він хоче, щоб життя кожної людини було зруйноване, зганьблене, осквернене – передусім вічне життя, але й тимчасове теж.
Якщо ти обираєш позицію зловтіхи, ти перестаєш бути тим, про кого сказано: «Бо всі ви – сини Божі через віру в Ісуса Христа» (Гал. 3:26).
Християнин бажає спасіння кожній людині, бо він подібний до Бога, а Бог бажає спасіння всім. І неважливо, чи це твій ворог, чи чужа людина. Якщо ти заздриш чужому успіху – це вже початок зловтіхи. А коли заздрити більше нема чому, варто боятися, щоб подібне не сталося і з тобою.
Якщо ти радієш з радіючими і плачеш із тими, хто плаче (Рим. 12:15), ти уподібнюєшся Христу, бо Він радіє добру кожної людини.
Як не впустити зло у своє серце?
Що робити, якщо хтось завдав нам болю, зруйнував наше життя, публічно принизив нас? Як не дозволити злу проникнути в душу?
Є універсальний спосіб, про який говорить сам Господь: «Любіть ворогів ваших» (Мф. 5:44).
Здається, що це недосяжний ідеал. Дійсно, преподобний Силуан Афонський казав, що любити ворогів – це вершина християнської доброчесності. До цього треба зростати духовно. Але як це зробити?
Поруч із цією заповіддю у тому ж вірші сказано: «Моліться за тих, хто вас кривдить і переслідує» (Мф. 5:44).
Якщо в тебе промайнув злий помисел щодо людини, якщо у неї трапилося лихо, а в тебе думка: «Так тобі й треба, це справедливо», – помолися за неї.
Помолися, щоб її душа була врятована. А Господь уже знає, що з нею робити.
Апостол Павло говорить: «Не будь переможений злом, але перемагай зло добром» (Рим. 12:21).
Якщо у відповідь на зло ти бажаєш зла – ти вже переможений цим злом. Якщо ти зупинив зло в собі, якщо помолився за людину і не допустив метастази гріха у свою душу – ти залишився з Богом, а не з сатаною.
Виник поганий помисел щодо людини? Скажи: «Господи, спаси цього раба Твого». Не має значення, якої він віри чи що зробив. Кожна людина – улюблена Богом.
Молитва, подолання зловтіхи – це те, що змінює серця.
«Ти дозволив собі не любити, але Бог залишається люблячим Отцем»
Коли сатана нашіптує нам зрадіти злу, що сталося з іншою людиною, давайте помолимося за неї.
Зловтіха може навіть змінити Божий Промисел про людину!
У книзі Приповідей Соломонових сказано:
«Не радій, коли впаде ворог твій, і хай не веселиться серце твоє, коли він спіткнеться; бо побачить це Господь, і не сподобається Йому, і Він відверне від нього гнів Свій» (Притч. 24:17-18).
Господь може змінити покарання людини, якщо побачить нашу злорадну радість.
Чому це важливо для Бога?
Бо навіть якщо людина заслуговує на покарання, Господь все одно її любить.
Ти дозволив собі не любити, а Бог залишився люблячим Отцем.
Якщо навіть у Старому Завіті праведники знали цю істину, то нам, людям Нового Завіту, для яких головною заповіддю є любов, тим більше не можна допускати зловтіху у своє серце.