Чому ми молимося? Невже Бог не знає, що нам потрібно? Що відбувається під час молитви?
Прийнято вважати, що Ісус дав Своїм учням лише одну молитву — «Отче наш». Однак вона не єдина. Візьмемо, наприклад, притчу про митаря і фарисея. Христос буквально поставив митаря за приклад того, як потрібно молитися:
«Боже, очисти мене, грішного…»
В Євангелії подано й інші приклади молитов. Крім того, Сам Ісус, переживаючи найтяжчі страждання на хресті, показав приклад передсмертної молитви:
«Отче, прости їм, бо не знають, що творять».
Хіба це не молитва? І ще яка молитва! За кого молиться Ісус? За найзапекліших грішників, за людей, подібних до диявола.
Євангеліє неодноразово дає нам приклади того, як слід молитися. І це не лише молитва «Отче наш»…
Мене часто запитують: навіщо потрібно молитися? Хіба Господь не знає, що нам потрібно?
Чому ж молитва необхідна? Багато хто не розуміє, що Бог є абсолютною любов’ю. Що означає «абсолютною»? До неї нічого не можна додати і від неї нічого не можна відняти. Бог є сама любов. Тобто Він — межа, досконалість любові.
Тому вважати, що якщо ти зараз поплачеш і помолишся, і Бог змилосердиться та виконає твоє прохання, — це повне нерозуміння християнського вчення про Бога. Людина не вмовляє Бога, щоб Він зійшов до неї…
У молитві людина сама смиряється та відкриває перед Богом свою душу. Вона відкривається — і через цю щілинку проходить промінь Божественного світла, який починає зцілювати душу.
Саме тому ми звертаємося до Бога зі словами: «Господи, помилуй!» Що означає «помилуй»? Це означає, що я смиряюся. Хочу звернути вашу увагу на це слово — «смиряюся». Це головна чеснота, головна властивість душі. Бо без смирення немає любові.
Любов може жити лише в тій людині, яка пізнала себе і смирилася. Пізнала себе як?
Хочу не засуджувати — але все одно засуджую.
Хочу не заздрити — але не можу не заздрити.
Хочу не гніватися — але все одно гніваюся.
Ми повинні трудитися, щоб не осуджувати, не заздрити, не гніватися… Але зцілити може лише Бог. І зціляє Він тільки того, хто відкриває Йому свою душу. Неможливо зцілити душу, яка закрита для світла і тепла Божого.
Лише в тій мірі, в якій я відкриваю Йому свою душу, Він може зцілити мої пристрасті. І смирення є тим ключем, завдяки якому душа відкривається. Тоді до неї проникає світло Божественної благодаті, світло любові. І тоді душа поступово насичується любов’ю.
Виходить, що кожна молитва — це покаяння… Але йдеться не про покаяння як звіт про свої гріхи, а про глибоку внутрішню переміну. Адже багато хто вважає, що покаяння — це просто перелік гріхів на сповіді. Що потрібно лише передати священнику папірець зі списком своїх гріхів.
Насправді молитва — це не лише усвідомлення своїх гріхів, які я бачу в собі…
Я бачу, що взагалі не можу жити за заповідями.
Наприклад, у Євангелії написано: «Непрестанно моліться». А я не можу. В церкві я не молюся, а просто стою, мов стовп, і всіх розглядаю. Під час домашньої молитви мої думки постійно відлітають далеко-далеко…
Тому нам дана найважливіша заповідь: Царство Боже здобувається силою. Зусиллям, напругою, працею. Відкрий двері своєї душі… Щоб Божественне світло нарешті проникло в неї.
Тут потрібна праця. Просто так нічого не дається.