Померлі залишаються жити пам’яттю в серцях тих, кому вони були дорогі за життя. Згідно з церковними канонами, речі покійного корисно роздати нужденним протягом 40 днів після його смерті. Так милостиня зможе покрити частину гріхів та покращити долю душі, яка визначається Богом на сороковий день.
Постільна білизна, рушники та інші «близькі до тіла» приладдя нерідко викликають запитання. Хтось намагається навіть не торкатися до них до сорокового дня. Однак священики вважають такий підхід марновірством.
Про постільні предмети
Акуратні простирадла, подушки, рушники можна використовувати після хорошого прання. Якщо морально важко – їх віддають жебракам із проханням помолитися за упокій душі. Немає жодної заборони на викидання старих ліжок покійного у сміттєвий бак.
Якщо передсмертні муки тривали довго або за життя покійний був помічений на чаклунстві, його ліжко та рушники спалюють у багатті. Перш ніж торкатися до них, необов’язково вичікувати 40 днів – достатньо окропити предмети святою водою із церкви.
Про місце для сну
Ліжко чи диван так просто не викинути. Нові предмети меблів може бути навіть шкода. Зняти з них енергетичний слід смерті можна кількома способами. Для православних це візит священика. Він окропить меблі святою водою і прочитає молитву, що очищає.
Самостійний обряд передбачає витримування дивану чи ліжка на вулиці під сонячним світлом. За кілька годин на меблі садять кішку. Якщо вона поводиться спокійно – можна використати спальне місце. Кричить і виривається – краще все ж таки позбутися ліжка.