Про фотографії та відеозйомки на цвинтарях завжди ходить багато суперечок. З одного боку, цвинтар – це місце містики, усамітнення, де раніше поети-романтики та письменники черпали натхнення, де можна познайомитися з долями різних людей, скорботно подумати про них, читаючи епітафії чи спостерігаючи за застарілими та пошарпаними пам’ятниками.
З іншого боку найчастіше відвідування цвинтаря – це творчий дивний порив, а справжній замах на згадку померлих, прояв до них неповаги. Нерідко у ЗМІ почали з’являтися повідомлення про людей, які робили неприємні вчинки на місцях поховання та отримували відповідне покарання за свої дії.
Раніше посмертні знімки померлих були обов’язковою традицією, щоби не витрачати пам’ять про померлих. Особливо це стосувалося дітей. Але зараз така традиція вважається неповажною та небезпечною. То в чому ж причина?
Що можна фотографувати на цвинтарі?
Відповідно до статутів церкви, яка відкидає будь-які забобони на цвинтарі, можна фотографувати загальний вигляд, віддалено процесію скорботних, виголошення жалобних промов, а також похоронну атрибутику.
А ось заборон набагато більше і до них відносяться такі речі:
обличчя покійного в труні;
особи скорботних родичів крупним планом;
потрапивших до кадру казусів;
будь-які кадри, які можуть поранити почуття покійних родичів. Допустимо, до них належать портрети на тлі чужих могил.
Завдання фотографій на цвинтарі – зняти спокій і шляхетність для сімейного архіву або ЗМІ, виявити пошану. Якщо знімки художні, то важливо пам’ятати про збереження спокою могил та пошани до пам’яті померлих.