Похорон – жалобна подія, повна смутку, сліз та скорботи. Родичі намагаються дотриматися всіх похоронних традицій, провести прощання за всіма канонами, поховати людину, як треба. Прийнято класти у труну деякі речі. Наприклад, ті, якими людина особливо дорожила за життя.
У труну померлого обов’язково кладуть ікону. Це показує, що померла людина – хрещена, православна християнина, віруюча людина. Якщо помер чоловік, то в труну покладуть образ Спасителя. Якщо ж померла жінка, то в її труну буде покладено ікону Богородиці.
Ікона має бути в труні з померлою людиною під час відспівування. Той святий, що зображений на образі, супроводжуватиме душу померлого на небеса. Можна покласти в труну й інші образи, наприклад, із зображенням святого, якого людина за життя вважала своїм покровителем або особливо її шанувала.
Є й випадки, коли ікони в труну не кладуть. Образ не потрібно поміщати до померлого, якщо не буде проведено відспівування. Наприклад, у тому випадку, коли за життя людина не була православним християнином, не була хрещеною. Також не кладуть ікони до труни до тих, хто закінчив життя самогубством.
Правильно покласти ікону збоку тіла. Після того як при прощанні родичі цілують віночок на голові померлого, вони цілують ікону. Під час проведення відспівування образ має бути поблизу тіла померлої людини.
Після проведення похорону ікону можна залишити у храмі на 40 днів – а потім забрати або залишити назавжди. Можна зберігати ікону у власному будинку. У дні, коли покійного будуть згадувати родичі, ікону необхідно поставити окремо, а перед нею запалити лампадку або свічку. Зберігати ікону можна на загальному іконостасі.
Можна й поховати ікони із померлими.