Щодня у світі 200 тисяч людей долають 60-річний рубіж. Хтось переступає його непомітно і продовжує радіти життю так само, як і в молоді роки, а для когось із віком життя стає все менш і менш радісним.
У чому секрет щасливої старості?
Головний ворог – непотрібність
Помітили таку закономірність: щойно людина виходить на пенсію – різко починає старіти. А якщо продовжує працювати за улюбленою спеціальністю та після настання пенсійного віку, то в ній залишається енергія та інтерес до життя. Тому що, як свідчать дослідження, головна причина старіння – у тому, що людина, яка вийшла на пенсію, втрачає інформацію про її соціальну корисність. У пенсіонера перестає так часто дзвонити телефон, коло спілкування звужується, не треба вже щодня кудись поспішати, щось вирішувати та робити. І якщо така людина підсвідомо починає відчувати, що не потрібна близьким, не потрібна суспільству, – відразу ж запускається механізм старіння.
До речі, і горезвісне старече буркотіння – теж лише наслідок відчуття власної непотрібності. Насправді літня людина лише намагається пробитися до оточуючих, показати, що вона існує, що може бути корисною, затребуваною.
Потрібні всім старі
Моя знайома розповідала, як їй вдавалося зберігати інтерес до життя у свого дідуся: «Головне – у всьому питати його поради, показувати, що його досвід та мудрість, накопичені за роки, життєво потрібні сім’ї. Літній людині обов’язково треба за щось відповідати. Тому дідусь у нас стежив удома за всім. Він навіть стежив, щоб його дочка, моя мама, вчасно перевіряла роботи своїх учнів: «Пора. Вже незабаром вечір, сідай за зошити», – казав він їй – п’ятдесятирічній шкільній вчительці. Ось так – через відчуття його потреби, через відчуття того, що без нього в будинку все буде не так, як треба, ми продовжували роки дідусеві. Він був щасливий, усвідомлюючи свою значущість і важливість у сім’ї, і ми раділи, що даємо дідусеві стимул до життя».
Людям у віці треба постійно говорити слова подяки, акцентувати увагу на тому, як багато вони зробили за своє життя для сім’ї та суспільства. Літні люди потребують постійного схвалення. Такі потрібні всім літні люди живуть довше, не мають проблем із погіршенням характеру і навіть рідше хворіють.
Що я буду робити?
Щоб у людини після виходу на пенсію не виникло відчуття непотрібності та випадання з життя, їй варто заздалегідь подумати про те, чим займатися на пенсії, які інтереси та заняття можуть заповнити її дні. У жодному разі не можна допускати пасивної бездіяльності та просиджування перед телевізором – це те, що точно викличе нудьгу і похмурий настрій.
Якщо дозволяє здоров’я, то добре було б заздалегідь, ще до виходу на пенсію, організувати невелику власну справу, яка могла б згодом зайняти дні літньої людини, а також підтримати її матеріально.
Вчені стверджують, що багато в чому психічний стан та інтелектуальні здібності у старості залежать від двох факторів: освіти та рівня професійної кваліфікації. Справа в тому, що чим більше людина протягом життя навчалася, займалася інтелектуальним розвитком, тим у більшому тонусі знаходиться її розум. Найкраща підготовка до старості – постійний саморозвиток та навчання. Причому з виходом на пенсію воно закінчуватися не повинно – зростати та розвиватися як особистість ніколи не пізно.
Відносини – перш за все
Фраза «не май сто карбованців, а май сто друзів» як ніколи краще підходить для «осені життя». Австралійські вчені протягом десяти років спостерігали за півтори тисячі людей віком понад сімдесят років. Виявилося, що саме наявність друзів дозволяє людям похилого віку почуватися комфортно у своєму віці. Оскільки, спілкуючись із друзями, вони відчувають, що їх цінують як особистість, як цікавого співрозмовника, як індивідуальність, а не просто бабусю чи дідуся. Недарма ще Сенека стверджував, що дружба – сильна протиотрута від усіх напастей.
Ще одні стосунки, які підтримають у старості, – це сімейні: діти, чоловік чи дружина, онуки – те, що даватиме відчуття не дарма прожитого життя. А допомога у вихованні онуків зможе стати тим самим «пенсійним проектом», який дозволить літній людині відчувати себе корисною та затребуваною.
Свобода від старих образ
Старість – це свобода. Людина звільняється від усього: від перегонів за матеріальним добробутом, від амбіцій, погоні за успіхом. Приходить розуміння того, як все це не було важливо. Не має значення ще одне – образи. За довге життя кожному доводиться стикатися з багатьма людьми, переживати різноманітні події – радісні та не дуже. Щоб гіркі почуття не вкрали вашу свободу, намагайтеся пробачити всіх, хто будь-коли вас ображав, залиште позаду всі образи на родичів і знайомих.
Не дозволяйте собі занурюватися в жалість до себе, не віддавайте серце сваркам і розбратам. Робіть те, в чому люди похилого віку особливо вмілі – любіть. Любіть сім’ю, друзів, близьких – і це зробить вашу старість по-справжньому світлою. Правильна старість – та, що віддає іншим.
Мир від Бога
Буває, зустрічаєш людей похилого віку, поряд з якими по-справжньому тепло, серце яких наповнює спокій, а в очах сяє тиха радість. Хочеш якось підбадьорити таку людину, підтримати її, допомогти їй, а вона сама надихає і підбадьорює тебе. Таке умиротворення дає лише Бог. Якщо людина – віруюча, якщо вона – християнин, то старість для неї – це лише двері до бажаної мети – до переходу у вічність, де Господь приготував для вірних Йому людей прекрасні обителі. Усвідомлення цього видаляє з серця всякий страх і сповнює душу світом, адже попереду – найрадісніша подія. Попереду зустріч з Господом.
Старість виявляє те, що накопичено людиною за життя. А накопичено буває різне: або тягар образ, непрощення, жадібності, або багаж доброти, любові, прощення і віри в Бога. Гідна старість починається зовсім не з виходу на пенсію, а вже з юності – з того, наскільки гідно ти живеш усе своє життя. Тому, коли розмірковуєш про майбутню «осінь життя», не забувай – майбутнє починається у теперішньому. Що посієш у дні свого молодого життя – те й пожнеш у роки старості.
Як молоді люди можуть допомагати людям похилого віку?
Поважати їх як особистість.
Підтримувати.
Завжди слухати.
Витрачати на них час та фінанси.
Виявляти співчуття.
Пропонувати допомогу.
Бути терплячими.
Піклуючись про людей похилого віку, ви виконуєте Божий наказ поважати батьків: «Шануй батька твого та матір твою, щоб продовжилися дні твої на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі» (Вих. 20:12).