Протягом багатьох років роботи з дітьми мені (як вожатій у таборі, вчительці у школі і особливо як матері) дуже допомагали п’ять найважливіших принципів виховання дітей. Хоча не всі методи і не для всіх працюють, я побачила, що ці принципи все ж таки застосовні для більшості дітей.
Вчіть частіше, як треба чинити, ніж як чинити не потрібно
Перш ніж виправляти дітей необхідно наставляти. Аналізуючи біблійні історії чи життєві ситуації, запитуйте дитину: «Як на твою думку потрібно правильно вчинити?» Коли діти починають самі озвучувати правильний курс дій, до них краще доходить мораль, ніж вони просто слухають її з ваших вуст.
Коли мої діти були ще маленькими, я, перед тим як зайти в продуктовий магазин, жартівливо запитувала у них: «Чи ми поводитимемося в магазині, як хулігани?». Вони, звичайно, відповідали «ні». Тоді я запитувала: «А як зазвичай хулігани поводяться в продуктовому магазині?» І вони пропонували найрізноманітніші варіанти хуліганської поведінки: бігають магазином, не слухаються маму, стоять (а не сидять) у візку, клянчать цукерки, кричать.
Такий «запобіжний захід» – заздалегідь обговорити з дітьми поведінку – вельми сприяв їхньому послуху. Дітям потрібно щодня нагадувати, що означає добрий друг, як поводитись на людях, як реагувати на грубість та як вибачатися. Якщо ви постійно кажете дітям «не роби того» і майже не кажете «роби це», то сформуєте їх розчарованими та невпевненими.
Використовуйте принцип «покарань та винагород»
Коли Бог уклав Завіт з Ізраїлем, то запропонував цьому народові благословення чи прокляття (Втор. 30). Він чітко описав благословення слухняності та трагічні наслідки непослуху. У вихованні дітей такий підхід також корисний.
Деякі батьки не поспішають винагороджувати дітей, вважаючи це чимось схоже на хабарі. Однак між винагородою та хабарем є велика різниця. Нагорода заохочує правильну поведінку, а хабар заохочує погану поведінку. Давайте розглянемо приклад.
Одна півторарічна мала не хотіла сидіти в візку в продуктовому магазині. Хабар виглядав би так. Мати з дитиною входить до магазину. Мама намагається посадити дитину в візок. Малятко волає, закочує істерику, б’є свою маму. Жодні старання матері до успіху не приводять, тому та у розпачі відкриває свою сумочку, знаходить там чупа-чупс і дає своєму чаду, щоб якось посадити дівчинку в візок.
Протилежна ситуація нагороди виглядає так. Перед тим, як вийти з автомобіля, мама, дивлячись доньці прямо в очі, каже: «Я знаю, що іноді тобі ніяк не хочеться сидіти в візку в продуктовому магазині. Але якщо ти поводитимешся добре, на тебе чекає приємний сюрприз. Ти будеш сьогодні слухняною? Малятко відповідає: «Так» – і чекає на сюрприз. Вони йдуть у магазин, дитина спокійно залазить у візок. Мама показує чупа-чупс і каже, що якщо вона спокійно сидітиме в візку, буде розумником, то зможе полакомитись їм, коли вони куплять половину продуктів.
У першому випадку дитина «підпорядковує» маму, отримуючи зрештою нагороду за свою жахливу поведінку. У другому випадку мама впевнено контролює ситуацію, а дитина отримує нагороду за хорошу поведінку. Нагорода допомагає дітям зрештою зрозуміти добрість Божих шляхів, адже Господь винагороджує нас за нашу працю (Кол. 3:23-24).
Підкріплюйте свої правила діями
Коли я тільки розпочала свою викладацьку діяльність, деякі мої учні були лише на п’ять років молодші за мене. І я розуміла, що маю підкріплювати свої правила діями, якщо хочу завоювати їхню повагу. Вони повинні твердо знати, що моє так означає «так», а «ні» – «ні». Тільки так я могла досягти в класі якоїсь дисципліни.
Цей принцип справедливий щодо дітей.
Коли ви попередили сина, що не дозволите йому дивитись телевізор, якщо син не заправить своє ліжко, то так і робіть у разі його непослуху. Наші діти повинні знати, що ми дотримуємося свого слова (навіть коли це важко зробити).
Проте хочу зазначити таке: вам потрібно керуватися бажанням показати дитині наслідки її непослуху – і лише цим. Якщо ви дійсно хочете піти з парку, щоб подивитися фільм, або, навпаки, хочете залишитися в парку через якісь свої причини, тоді краще знайдіть інші способи покарати дитину за допомогою «принципу наслідків».
Ми всі повинні визнати, що дисциплінування дітей майже завжди видається «недоречним». Вони так часто неслухняні, що ми вважаємо за краще займатися чимось іншим, ніж знаходити час для дисципліни з любов’ю. Однак плід послідовного та регулярного дисциплінування вартий ваших жертв.
Метод дисциплінування має бути ефективним
Різні сім’ї використовують різноманітні методи виховання дітей. І навіть в одній сім’ї для різних дітей можуть знадобитися «різні наслідки». Незалежно від методу, однак, слід пам’ятати принцип, записаний у Євр. 12:11: «Всяке покарання нині здається не радістю, а смутком; але за навченим через нього приносить мирний плід праведності».
Який би дисциплінарний метод ви не використовували, покарання має бути реальним для дитини (чимось неприємним). Відразу хочу зазначити, що не йдеться про якесь зловживання, яке може нашкодити. Не можна також просто «виливати гнів» на свою дитину. Дисципліна – це те, що має відношення до добра дітей, а не до агресії батьків. Якщо ви злі або дуже засмучені, вам слід почекати з покаранням, доки не заспокоїтеся.
У нашій сім’ї перша стадія дисциплінування – це суворе зауваження та попередження про наслідки. Ми відводимо нашого сина вбік і, намагаючись говорити на його рівні, пояснюємо, чому його поведінка неприпустима. Коли син ігнорує наше попередження, ми зазвичай даємо йому ще час (залежно від віку) і починається відлік.
Коли діти стають дорослішими, ці методи все більше втрачають свою ефективність, тому важливо знаходити інші. Втрата якихось привілеїв, фінансові покарання (за щось зламане, розбите), додаткова робота по дому – все це ефективніші покарання для дітей старшого віку. Але, хоч би яким був метод дисциплінування, він повинен виявлятися ефективним для конкретної дитини.
Насправді дуже важко карати дитину. Я люблю, коли мої діти радісні та веселі, і мені дуже боляче бачити їх нещасними. Однак обітниця, записана в Євр. 12:11, пом’якшує мої страхи. Чекає блага жнива праведності та миру тих, хто виховувався у дисципліні. Ми несемо благословення дітям, якщо їх любимо настільки, щоб карати.
Помічайте хорошу поведінку та хваліть
Я виявила, що похвала – це чудовий метод на дітей. Я регулярно проводжу класи для чотирирічних дітей у церкві. Найефективніший спосіб заспокоїти їх – це сказати, наприклад: «Погляньте на Сарру! Мені так подобається, як вона сидить так спокійно, ручки на колінах. Вона готова слухати історію. І одразу 15 інших дітей починають сидіти так само: руки на колінах і готові слухати.
Похвала – сильний метод, який, до того ж, несе дітям благословення. Вона допомагає їм зрозуміти, що таке добре, і в той же час показує, що ви дбаєте про них. Усім подобається начальник, який не тільки звітує за помилки, а й помічає все те добре, що ми робимо. Ось і діти потребують того, щоб ми відзначали їхню хорошу поведінку так само, як відзначаємо їхню погану поведінку.
Цей метод заохочення особливо важливий для дітей із проблемною поведінкою, для дітей, які проходять через важкий період бунтарства. Вони починають слухати уважно при кожній, навіть маленькій, похвалі. Тому якнайчастіше помічайте те добре, що ці діти роблять.
Найважливіший принцип
Ці принципи дисциплінування дійсно допомагали мені і мого чоловіка, однак, у них є межі. Тільки Бог може змінити серце ваших дітей. Вся батьківська мудрість усього світу не може врятувати або змінити дітей – тільки Ісус!
Якщо ми бажаємо мудрості у використанні методів виховання дітей, то найважливіше, що можемо зробити, – проводити більше часу у Слові та молитві, просячи у Бога Його водійства. Він чує нас, розуміє і обіцяє завжди дарувати мудрість, якої ми потребуємо (Як. 1:5).
Давайте ж шукати Бога і просити, щоб Він працював у серцях наших дітей!