Таке цікаве питання ставить одна наша читачка.
Чи можу я захиститися від бісівських нападів чи я мушу їх просто терпіти?
Не уявляю, як людина може воювати з духами. Але це ніби і не наша справа. Наша справа – звертатися до Бога. І Він нас покриє Своєю благодаттю. Якось преподобний Серафим сказав, що найменший бісок одним нігтем може перевернути всю землю.
І хто там збирається боротися з цією силою, це самовпевнено та безглуздо. Спаситель прийшов у світ для того, щоб звільнити нас від залежності, від сил зла. Тому, якщо ми звертатимемося до Бога по допомогу, Він нас і захистить.
Якщо ж розглядати захист як благання допомоги до Бога, ну, тоді можна так це інтерпретувати. Але це не ми захищаємось. Ми просимо про допомогу. Говорять, що це молитовний щит. Я ось розумію, що тут зазвичай може бути на увазі. Але мені здається, що методологічно цей термін не вірний.
Ну, по-перше, він нетрадиційний. У традиції церковної про молитву йдеться як про меч, а не як про щит, яким відтинають помисли. Ось вони як щит, мовляв, помисел не наблизиться. Це не так.
Просто, на жаль, так часто буває, що люди наші, вони сприймають молитву, як таку чаклунську змову, яка, якщо постійно повторювати, результатом тобі буде добре.
А молитва – це і є спілкування з Богом, а там вже як Він сам вирішить, тебе від цього захистити або зрадити сатані на знемогу плоті. А що людина сама посиленим читанням молитов чи акафістів, поклонів, вона сама себе якось від чогось захистить, це магізм чистої води та богопротивні речі.
Але, на жаль, цей вірус, він усередині церкви існує і приносить свої погані плоди. Людина починає боятися всякої злої сили, всяких змов, всяких порч, і потихеньку божеволіє.
Але ж вважається, і, напевно, не без підстав, що, наприклад, біси святої води не переносять, або деякі навіть кажуть, що біс ладана боїться. Знаєте, зараз це дуже поширене. У продажу є такі маленькі мішечки, в які шматочок ладану туди кладуть і вішають на шию.
Добре, а якщо біс ззаду з боку лопаток підійде? Що тоді робитимемо?
Ну, значить, треба і ззаду теж вішати щось?
А якщо збоку? То пахвою вішати? А може взагалі закопатися в бак з ладаном і чекати, поки помреш від алергії на дуже сильні запахи. Ні, нас ні святі отці, ні церковні канони і правила, ні саме Святе Письмо цьому не навчають. Це вже винахід останніх днів.
Ладан, як і церковні свічки, є образом нашої молитви. Зримий образ. Є образ, де вугілля, він символізує собою гаряче серце, а фіміам, що запалює вгору, він символізує молитви. А те пахощі, що виснажує ладан, воно символізує те, що Богом приймається наша молитва, як пахощі. От і все.
А якщо ладан?
Ладан поза кадилом – це взагалі як би, це як вугілля, яке ми збираємо з грубки. Нічого собою не уявляє. Коли це бере участь у богослужінні, тоді це репрезентує. Церква висвітлює все.
А сам собою ладан, це ні два, ні півтора, просто продукт. Ось люди роблять бізнес, дай боже вам усім доброго здоров’я, але в цьому немає нічого християнського.