Часто в непростих життєвих обставинах ми сподіваємося на допомогу якихось «чудодійних засобів», а тому намагаємося знайти якісь особливі, «сильні» молитви. Нам чомусь здається, що подібна молитва негайно вирішить усі наші проблеми, варто лише її прочитати.
Однак діють подібним чином хіба що казкові чарівні заклинання, але не молитви. Молячись, ми насамперед звертаємося до Господа, вступаємо з Ним у довірчу бесіду.
Але чому ж, у такому разі, деякі християни із жаром розповідають про чудодійний вплив тієї чи іншої молитви на них самих чи їхнє життя? Що саме наділяє їхні молитви такою силою? Та й у біблійних текстах нерідко згадується про сильні та значущі молитви…
Насправді багато в цьому питанні залежить не від молитви як такої, а від нас самих. Якісь молитовні звернення стали відомі нам з Писання, про які ми дізналися завдяки Святим, але і це не має великого значення – сильними молитви стають у той момент, коли підноситься з гарячою, живою вірою в Господа.
Інакше кажучи, сила має не сам текст, а наша любов і довіра до Небесного Батька, які ми вкладаємо у наше навернення. А тому не варто витрачати час на пошуки будь-яких «чарівних» молитов. Вірте в Бога всім серцем, і тоді будь-яка Ваша молитва стане по-справжньому сильною та чудодійною.
Коли Ви навчитеся підносити молитву із сердечністю, Вам здасться, що всі молитви, які Ви читаєте, були написані Вами. Кожен рядок, кожне слово стане для Вас близьким, рідним і сповненим сенсу. Подібне явище дуже просто пояснити: кожен з нас являє собою образ і подобу Небесного Батька, а тому всіх нас надихає і засмучує щось схоже.
З тієї ж причини і багато поетів визнаються загальними, і молитви своєю глибиною зігрівають серце практично кожного з нас. І коли звернення до Господа починає проникати в нас, коли воно стає співзвучним нашому настрою та почуттям, тоді і починає зароджуватися справжня, сповнена сердечності та осмислення молитва.
Православні молитвослови містять безліч молитов – буквально «на всі випадки життя». Проте існують і звані «основні молитви», які потрібно знати напам’ять кожному істинно-віруючому християнину.
Звичайно, не можна думати, що якусь молитву Господь точно почує, а якусь ні. Крім того, якщо є бажання, можна іноді молитися і своїми словами – у цьому не буде нічого поганого.
Однак священнослужителі все ж таки радять віруючим людям (особливо новохрещенцям) взяти за основу і вивчити кілька особливо значущих молитовних звернень – такі молитви допоможуть зміцнитися у вірі та швидше прийти до довірчої бесіди з Небесним Батьком.
Першою такою молитвою вважається «Отче наш». Її недарма вважають справжнім взірцем всіх інших молитов, незважаючи на стислість і простоту. Протягом століть вона тлумачилася безліччю подвижників та богословів. Гаряче обговорюють і сперечаються про цю молитву і в наші дні, проте для християн вона все одно залишається потаємною.
Про «Отче наш» віруючі дізналися з Писання – цій молитві наших предків навчив Сам Спаситель. У першому столітті ця молитва вважалася центральною – її читали перед кожним Богослужінням та Таїнством Святого Причастя. Колись християни підносили «Отче наш» і у вигляді співу, проте згодом цей спів став хоровим.
Молитва починається зі слів навернення до Небесного Батька – саме це навернення і має бути першорядним у житті кожного християнина: у кого ж ще нам просити допомоги та захисту, якщо не у Господа? «Отче наш» перелічує всі найбільш значущі постулати Православного віросповідання, і це не дивно – саме з цією молитвою Бог наказав нам звертатися до Нього.
Читати цю молитву можна будь-якої миті: наприклад, під час боротьби з тілесними чи духовними недугами, для зміцнення в періоди тяжкості, у хвилини відчаю або для захисту від гріха.
Другою значущою молитвою вважається «Символ віри» – звернення, що разюче відрізняється від будь-якої іншої молитви. Воно не містить у собі звернень до Небесного Батька, в ньому відсутні прохання, покаяні слова та подяки. Перше слово звернення: «Вірую…». Потім ми бачимо перелік того, у що саме має вірити Православний християнин.
Ця молитва була написана Святими Отцями в четвертому столітті, і до сьогодні її текст залишається незмінним. “Символ віри” – це відображення головних православних істин.
Кожна фраза цього звернення – це відповідь на ту чи іншу оману чи спотворення християнського віровчення. Читати «Символ віри» прийнято під час служб, а також у моменти проголошення власної вірності Спасителеві.
Третя важлива молитва – «Богородице, Діво, радуйся!». Цю молитву підносили перші християни, коли хотіли заручитися допомогою та підтримкою Богоматері.
Сама молитва покликана нагадати християнам про радісну звістку, яку приніс Марії Архангел Гавриїл. Віра, з якою Богородиця прийняла новину Гаврила – це гідний приклад для кожного з нас.
Звертатися з цією молитвою до Богоматері можна у будь-який момент: наприклад, якщо Вас долають скорбота, страх чи зневіра, перед далекою дорогою, а також для благословення їжі чи будь-якого нового починання.
Але не забувайте також і дякувати Богородиці за її швидку, милостиву допомогу.
Четвертою важливою молитвою священнослужителі вважають так звану Ісусову молитву, або молитву до Спасителя. Піднісши її, Ви відновите душевну рівновагу, позбавитеся туги і полегшіть біль – як фізичний, так і душевний.
Особливо значимою вважається та частина звернення, у якому ми визнаємо себе грішними. Зазвичай молитва до Спасителя випереджає ті чи інші прохання до Небесного Батька.
Нехай Вас не вводить в оману її стислість – Ісусова молитва має воістину чудотворну силу в устах віруючих людей.