Коли ми прокидаємося в поганому настрої, про нас кажуть, що ми «встали не з тієї ноги». І, як правило, такий день із самого ранку не задається – будь-яка дрібниця викликає роздратування, а важливіші справи не вдається зробити належним чином.
На жаль, нерідко подібні статки долають і наших ближніх. Підтримувати з ними діалог стає дуже складно – вони сумують, зляться та відповідають різко. Чому ж щось таке так часто з нами відбувається?
Поставте собі запитання: а коли Ви востаннє були у Храмі чи хоча б підносили молитву? У відповіді криється причина всіх бід.
«…Молитви – це найкращий початок кожного нового дня. Так, у нас не завжди є час на тривалі молитви, однак можна помолитися і коротко, але, найголовніше – щиро.
Існує три прості і короткі молитви на такий випадок. Отже, Ви можете сказати: Слава Тобі, Господи, за все і завжди! або «Боже, помилуй мене, грішного». Або так – це найпростіший варіант – «Допоможи мені, Боже!».
При цьому ми повинні постійно дякувати Господу, бо постійно потребуємо Його допомоги і захисту. Навчайтеся не просто вірити в Бога, а й довіряти Йому!».
Але хіба «вірити» не означає «довіряти»? Не кожен християнин повністю довіряє Небесному Батькові. Хоча згодом кожна істинно-віруюча людина приходить до розуміння цього важливого правила – за будь-яких обставин необхідно покірно покладатися на Господа.
Мудрість Небесного Батька не має меж, і хоч би скільки ми задавалися питаннями «А навіщо Господь допустив це?» або «Для чого Господь попустив те?», до кінця осягнути Його волю ми все одно не здатні.
Богові відомо те, що нам невідомо. Та й чи можливо перевірити і досконально проаналізувати те, що відбувається з нами, чи можна точно знати причини тих чи інших явищ?
Всі ми довіряємо комусь, проте далеко не завжди саме Господу.
І нерідко ми не розуміємо, чому та чи інша подія сталася саме так, і ніяк інакше. Однак чи не правильніше в подібних обставинах покладатися не на себе чи іншого, але на Небесного Батька, Всемогутнього та Всезнаючого?
Адже якщо Господь попустив щось, значить, воно і на краще. Довіряючи іншим людям, ми все одно не можемо бути цілком у них впевнені та спокійні. А ось довіра до Небесного Батька дарує нам справжній спокій і благодать.
Така довіра утихомирює і підносить нас, і це цілком обґрунтовано – як же може бути інакше, якщо ми знаємо про існування Того, Кому відомо набагато більше, ніж будь-якій іншій людині? Більше того, Небесний Батько все і завжди робить на благо.
Про те саме нагадував людям і Апостол Петро у своєму посланні:
«…бо ви скуштували, що благ Батько Небесний».
Крім того, і Біблійний текст часто згадує про те, «як благий Бог наш». Так чи інакше, суть одна – Господь у будь-якій ситуації бажає нам виключно добра і діє нам на благо.
Звичайно, часом нам здається, що нічого хорошого в нашому житті не відбувається – лише проблеми, складності та неприємності. Однак несприятливі обставини не повинні збивати нас з пантелику – ми повинні розуміти, що все, що відбувається – це благо, навіть якщо поки ми цього не розуміємо і не усвідомлюємо, для чого Господь нас випробовує.
Але чи не схожа подібна позиція на позицію слабких людей, які намагаються «ховати голову в пісок» і все, що відбувається, виправдовувати волею Господньою? Ні, зовсім навпаки – таким чином ми виявляємо не слабкість, а силу.
Слабка людина ніколи не змогла б повноцінно і беззастережно довіритися Богові. Ті ж, кому це вдалося, з легкістю переносять будь-які труднощі – ними керує справжня, жива віра, але не поверхові судження та переживання.
Довіряти Господу розумно, адже тільки Він вирішує, якою буде доля кожного з нас. Нагадує нам про це і Святе Письмо:
«…Справжня довіра до Господа,» Це істинний Божий дар, що є плодом невпинних молитов!».
Якщо людина розуміє, що Господь Вседосконалий і Всемогутній, і що при цьому Він турбується про неї, грішного і нікчемного, бажаючи йому добра і благополуччя, тоді він дійсно довіряє Богові. Більш того, дуже важливо ступити на цей шлях, розуміючи, що далеко не завжди «благо» в нашій уяві і «благо» в розумінні Господа буде одним і тим же «благом».
«Про дарування такої довіри необхідно щодня просити Небесного Батька».
«Згадайте про прекрасні слова, сказані царем Давидом: «Боже, спрямуй мене на дорогу, якою я маю йти, бо я довірив Тобі свій дух». Всі ми повинні прагнути вручити Небесному Батькові свій дух – це і є повна довіра, про яку згадує Давид: він готовий іти туди, куди вкаже Господь, з абсолютною вірою, без сумнівів і роздумів.
Однак при цьому дуже важливо стежити за чистотою своєї душі – інакше ми не відчуємо, чи Небесний Батько нас веде, чи наші власні «заморочки». Це дуже непросто, але це найцінніший дар Господній. Для набуття такої довіри я рекомендую частіше підносити такі молитви: «Допоможи, Боже, всією душею сподіватися на Тебе!» або «Боже, даруй мені сил для довіри до Тебе!».
І молитися таким чином потрібно постійно. Трудіться старанно, підносите молитви, творіть добро, і тоді Господь допоможе Вам навчитися справжньої, абсолютної довіри до Його мудрої Волі!».