Багато християн на власному досвіді переконалися у чудотворній дії Ісусової молитви. Якнайчастіше її рекомендують читати і багато священнослужителів – вона будь-якої миті допоможе, втішить, наблизить до Господа. Чудовим прикладом служить історія з життя, розказана однією віруючою жінкою.
Сталося це незадовго після того, як наша героїня прийшла до Господа – безліч прикрощів їй довелося до цього пережити. На душі в неї часто було тужливо і тяжко, але несподіваною і незамінною помічницею стала Ісусова молитва. Читати її жінці порадив один батюшка, який служив у сільській глибинці, причому читати постійно, не перериваючись. Жінка так і вчинила – і під час трапези, і в моменти читання, і в розпал робочого дня промовляла вона про себе слова Ісусової молитви.
І, як виявилося, не було нічого кращого, нічого рятівнішого за цю коротку молитву. Вона об’єднувала в собі все й одразу: і справжню віру в Господа, і згадку про Спасителя, і прохання про помилування, і прохання про допомогу у будь-яких випробуваннях і в протистоянні спокусам.
Так поступово й почала відступати туга – на душі від цієї молитви одразу ж ставало тепло, пропадала суєтність, зникало відчуття гнітючої порожнечі. І від гріха вона нашу героїню не раз відводила, коли хотілося тій піти на поводу у своєї слабкості, впасти у відчай, «залити» горе. Чимало часу минуло з того часу, але й сьогодні ця жінка тримається за Ісусову молитву, не забуває про неї ні на мить.
«Навіть ченці під час підстригу», – додає вона, – «дають обітницю Ісусової молитви. Відтепер вони повинні виконувати його, неухильно слідувати йому все життя». І справді – з моменту підстригання їх уста, уми та серця наповнюються найсолодшим ім’ям Спасителя. Все їхнє життя зосереджується на цій молитві.
Однак думати, що подібне може бути під силу лише ченцям, хибно. Миряни також можуть вимовляти благодатні слова цієї молитви у будь-який час, тим самим заручаючись справжньою «духовною зброєю» від лукавого. Адже і Святі колись були грішні, однак це їм не завадило – вони творили добро, а не шукали собі виправдань для того, щоб не трудитися, позбавити себе молитов і прагнення до Бога. Починати можна з малого – з повторення слів молитви, нехай спочатку навіть без уваги, машинально. Але, так чи інакше, ваші уста вже почнуть освячуватися іменем Господнім, а в серці не залишиться колишньої неробства і суєтності.
«Згодом мені почало здаватися, що моє життя проходило з користю лише тоді, коли я підносила молитви» – розповідає наша героїня.
Насправді немає особливого значення, як саме ми прагнемо зберегти мир у душі – чи то церковна молитва, чи то молитва до Спасителя. Важливо зберігати вірний молитовний настрій. Батько Небесний почує кожного з нас, якщо ми дійсно хочемо до Нього звернутися.
Однак, на думку преподобного Нікона, слова Ісусової молитви «вищі» – вони решту перевершують. Та й чи може існувати щось важливіше, цінніше за наші гарячі звернення до Бога? Все з часом пройде, але наші молитви і добрі справи залишаться з нами. Все це – справжні скарби, які ми збираємо для вічності. І, поки ми маємо час, варто заповнювати якнайбільше свого часу благодатною молитвою до Спасителя – саме вона забезпечить Вам Божу допомогу та підтримку в будь-якій справі, у будь-якому починанні.
Але, звикнувши до її читання, не намагайтеся автоматично вичитувати молитву – намагайтеся вимовляти священні слова з належною увагою та благоговінням. Добре навіть засинати з Ісусовою молитвою на устах – це буде набагато краще і правильніше, ніж вдаватися до марних мрій або думок про минулий день.
Незабаром – можливо, через рік чи два, або, можливо, навіть раніше – Ви помітите, що у Вашому серці запанувала найчистіша радість, справжнє блаженство. Ось тоді, на думку преподобного Анатолія, «Сам Цар зі всеспівною Своєю Матерією і всіма Ангелами та святими прийдуть і житимуть у тобі». Коли молитви читаються безперервно, тоді і молитовний настрій Вас не залишає, Ви постійно пам’ятаєте про Господа не лише розумом, а й серцем. А коли Всевишній утверджується у наших серцях, то «не хочеться вже ні Риму, ні Єрусалиму».
Воістину дивовижна дія на людину молитви Ісусової. Не нехтуйте нею, не переставайте спонукати себе до неї – тоді ваше холодне серце відігріється, адже у вашій душі запанує Спаситель. Зникне розсіяність, думки стануть ясними та зібраними. Ви відчуєте цілісність, адже Вам стане доступний найвищий зміст, до якого кожен із нас був покликаний ще в момент появи на світ.
Безумовно, обравши молитовну дорогу, Ви повинні будете протистояти наріканню в моменти скорбот. А без труднощів, звичайно, не обійдеться – Вам можуть почати докучати та лагодити перешкоди навіть близькі люди. Адже чим старанніше Ви читатимете Ісусову молитву, тим сильніше озлобиться нечиста сила, яка не переносить згадок про Спасителя. Вона намагатиметься всіляко збентежити Вас, зіштовхнути з праведного шляху, перешкодити Вашому спасінню. У такі хвилини дуже важливо не впадати у відчай і не соромитися, але смиренно, з внутрішнім трепетом і страхом повторювати ім’я Ісуса.
Намагайтеся молитися про себе або дуже тихо – потай від інших. Кланяти теж не потрібно. Так, Ісусову молитву необхідно вимовляти правильно – усвідомлюючи, коли вдихнути, а коли видихнути, але такі нюанси можна дізнатися трохи пізніше. Спочатку, поступово, без поспіху, під час будь-якої справи повторюйте цю молитву. Не дозволяйте своїй увазі розвіятись, будьте зосереджені та спокійні.
«Але не прагнете шукати теплоту або якісь високі почуття,» – застерігає наша героїня, – «Спочатку Вам буде нелегко. З незвички непросто постійно славословити і зберігати ім’я Спасителя у своєму серці, проте пізніше, коли ваше серце пом’якшиться, зійде на вас велика радість. Я думаю, не існує такої людини, яка б почала читати Ісусову молитву, а потім сказала б, що вона марна, що вона нічого їй не дала. Молитва до Спасителя і скорботу втішить, і зневіру розвіє, і благодаттю серце наповнить.
Найголовніше – молитися в міру своїх сил, без поспіху. Ця молитва насолодить серце, утихомирить дух і думки зробить світлими, піднесеними. Завжди пам’ятайте, що Ісусова молитва є чимось більшим, ніж просто молитва».
Блаженний Філофей, ігумен Синайський, так говорив про молитву до Спасителя: «Вранці, з мужністю та невідступністю, встань перед дверима власного серця, міцно пам’ятай про Господа і вимовляй у душі слова Ісусової молитви. Цією уявною вартою і відсікай глави сильних і лайку думок, що зводять».