Молитва – це розмова з Богом. І, суворо кажучи, цей діалог не має прямого відношення до якихось життєвих негараздів та проблем.
Тому всі ці магічні артефакти, чи то пояс із 90-м псалмом, чи якесь зображення, чи камінці, чи рідини сакральні — це все, звичайно, знущання над живим Богом. Це спроба на Нього зі спини, не вступаючи з Ним у особистий контакт.
Зазначу, що Бог ставиться до всього цього трохи іронічно, але поблажливо. Коли ми не дотягуємо до того, чим має бути наша молитва, і бурмочемо якісь слова, не розуміючи, про що взагалі йдеться… Або, коли їмо одне і не їмо інше у певні дні року…
Я сподіваюся, що Господь розуміє, що вище голови ми не стрибнемо. А стрибнемо рівно настільки, наскільки зможемо зараз. Інша річ, що соромно дозволяти собі залишатися на рівні технологічних магічних засобів.
І потім, Господь не дарма у важливі моменти виявляє своїм учням такі слова: «Хай буде воля Твоя». Так, у якісь ключові моменти свого життя візьми з собою поясок з 90-м псалмом, але спробуй додати до цього таке: «Хай буде воля Твоя».
Насправді мене захистить не поясок. Цього причинно-наслідкового зв’язку тут немає. Господь захистить нас, якщо вважатиме за потрібне (хай буде воля Твоя). По-друге, Він захистить не тому, що я щось зробив для захисту (пояс надів або довгу чорну сукню), а тому, що Господь такий. Тому що така Його любов. Тому що ми для Нього важливі. І ні з якоїсь іншої причини.
Бог вільний абсолютно. Його неможливо зачарувати. Його неможливо заклинати. Не існує таких технологій, які дозволять маніпулювати Богом. Але Його любов така, що ми для Нього важливі, наше життя для Нього є цінним.
Ми живемо у небезпечному, жорстокому та недосконалому світі. Захист – річ важлива та потрібна. Крім Бога, тут нема на кого сподіватися. Але при цьому ми покликані йти за Ісусом тим страшним шляхом, яким йде Він.
В Апокаліпсисі так і написано, що прийшов Син Божий, втілився, присутній серед своїх учнів, і весь навколишній світ на Нього ополчився, а потім розіп’яв і вбив. І ти або зі звірами, або з Ісусом. Ось такий вибір.
Тут нема безпечного місця. І отримати захист — це добрий варіант. Але пройти небезпечним шляхом, тримаючись за руку Господа Ісуса Христа — варіант краще і надійніше. Інша справа, що це може бути дуже важко.
Чому 90-му псалму надається таке значення? Тому що прочитати написане легше, ніж сказати щось Господеві від себе. Особливо якщо ти перебуваєш у стані якоїсь небезпеки чи страху, то в голові в цей момент може відбуватися різне.
І потім, говорити у напрямку до Неба слова, які ти зараз не усвідомлюєш до кінця, коли це просто струс повітря, теж небезпечно.
Апостол Павло пише в посланні до римлян:
«Дух клопочеться за нас невимовними зітханнями».
Бувають такі ситуації у житті, коли, крім зітхань незречених, нічого неможливо. Господь чує так, як ми себе не чуємо. Я маю на увазі те, що Він чує в людському серці.
Але в нормальній ситуації, якщо ти вже якісь слова Богу говориш, у тому числі слова 90-го псалма, то їх треба говорити від себе, говорити усвідомлено. Розуміючи їхній зміст.
Якщо ти береш із собою 90-й псалм — це краще, ніж нічого. Але на другому етапі треба цю молитву вийняти та прочитати. Наступний крок – підняти очі до Неба і сказати ці слова туди, Йому. А наступний крок — тобі буде дана відповідь, і далі Господь сам поведе людину своїм шляхом.
Що стосується всіляких захисних символів… На мій погляд, насамперед гранню між вірою та магією є слова «хай буде воля Твоя».
Поки я впиратимуся рогом у плінтус і вимагатиму, і домагатимуся, щоб було по-моєму, я застосовуватиму чаклунські засоби, ображатимуся на Бога, сердитимусь і обурюватимусь, і нарікатиму. А тим часом критерій блага — воля Божа.
По-друге, необхідно дякувати Богові. Повторю, що світ є небезпечним, жорстоким та недосконалим. І це певною мірою є нормальним. У світі, за законами термодинаміки, тріумфує хаос і розпад.
І якщо цього не відбувається, то це подарунок Божий, за який треба дякувати.