В аскетичній літературі зустрічається поділ молитви на види: усна, розумова і сердечна.
Цей поділ відноситься головним чином до молитви Ісусової. Проходження цих етапів — справа досконалих, довгими трудами піднятих на високі сходинки духовного життя. Нам, далеким від досконалості, не потрібно займатися самоаналізом. Інакше ми внесемо в наше духовне життя чимало штучного. Нам слід засвоїти і дослідно виконувати прості і цінні настанови святих отців про молитву.
Передусім, потрібно пам’ятати, що молитва — це живе, реальне спілкування з Богом. «Молитва є засіб для залучення і долоня для прийняття всіх благодатей, що так щедро виливаються на нас з невичерпного джерела безмежної до нас любові і благості Божої». Тому вона повинна здійснюватися з увагою. Це приходить не одразу. Потрібно проявити терпіння. Колись ми не вміли читати і писати, але старання дало результати. Так і навчимося молитві. Потрібно тільки постійність.
Для просування в молитві важливо полюбити її, пам’ятаючи, що час її — це хвилини приємного спілкування з люблячим нас Небесним Батьком. Коли настає час виконувати правило, потрібно починати не одразу, а підготувати себе до молитви, налаштуватися на неї. На час молитви ми повинні постаратися звільнити розум від денних житейських турбот. Наш стан сприятливий для молитвенного діла, коли ми маємо душевний мир. Якщо людина з кимось не примирилася, то під час молитви повстануть думки осуду і загостряться почуття образи і роздратування.
Наше вдосконалення в молитві знаходиться в прямій залежності від наших досягнень у духовному житті. У міру очищення серця і набуття доброчесностей молитва стане не тільки уважною, розумною, але і теплою, сердечною, живою.
Всіх вам найсвітліших і добрих благ від Господа Бога!