Молитва для душі — те саме, що їжа для тіла. Якщо харчування бідне, чекай хвороб тіла. Якщо молитви немає — чекай немочі душі та психіки. Можна заперечити: добре, з неміччю душі ще можу погодитися, але психіка до чого тут?
Під час молитви людський мозок переходить у четвертий функціональний стан — молитовне пильнування. Молитовне пильнування так само необхідне мозку, як і інші три стани (бодрствування, швидкий сон, короткий сон), бо відсутність хоча б одного з них призводить до хвороб і деградації психіки.
Отже, день добіг кінця. Хочеться спокою, відпочинку і зовсім не хочеться молитися, тим більше читати «довге» вечірнє правило. Подолай себе, знайди сили прочитати хоча б одну молитву, пам’ятаючи, що найдовший шлях починається з першого кроку, і цей шлях неодмінно приведе тебе до повноцінної молитви, що дарує радість, спокій душі та відчуття гармонії з творінням.
Як молитися?
У всіх наставленнях пишуть, що молитися потрібно від усього серця і всієї душі. Довго не міг зрозуміти, як цього досягти. Та одного разу я прочитав у одного святого отця просте правило:
“Коли молишся, відсторонись від усіх сторонніх думок, земних турбот, думок про насущний хліб, про високе і низьке. Відганяй від себе всі образи та видіння, спогади та скорботи, що приходять під час молитви — це все від лукавого. Хай розум твій чує тільки слова молитви й нічим іншим не відволікається. Тоді і розум твій, і вся твоя істота будуть відкриті для спілкування з Богом.”
І такий молитовний стан стане першим кроком до сердечної молитви.
Молитва:
Господи, Боже наш, все, у чому я сьогодні згрішив словом, ділом і помислом, як благий і Чоловіколюбивий, прости мені. Даруй мені мирний та безтурботний сон. Пошли Ангела Твого охоронця, що захищає і зберігає мене від усякого зла. Бо Ти — охоронець душ і тіл наших, і Тобі віддаємо славу, Отцю, і Сину, і Святому Духу, нині, завжди і навіки віків. Амінь.