У житті кожного християнина трапляються спокуси (труднощі, неприємності, обставини, що змушують людину зробити вибір в сторону зла або добра). Для багатьох людей вони стають перевіркою на міцність. Людина не розуміє, а іноді навіть сумує від безлічі скорбот.
Начебто нікого не ображав, а навпаки, всім допомагав і добрі справи творив. За що ж його карає життя, Бог чи диявол?
Багато святі отці кажуть, що якщо людина робить добрі вчинки, то він виконує волю Божу, тому сатана обов’язково спокушати буде. Преподобний Пімен Великий говорив:
«Зробив добру справу, … не було спокуси – Богом не прийнято».
Бісів огидні хороші вчинки, не терплять вони святості, тому намагаються різними труднощами змусити людину не робити добрих вчинків, відректися від Христа.
Що таке спокуса?
Цим словом позначають два поняття:
В життєвому сенсі спокуси – це скорботи (хвороби, фінансові труднощі, образи від людей);
У духовному – стан душі, коли близька загроза згрішити, порушити заповіді.
Якщо не робити добрих справ, то не буде спокус?
Святі отці говорили, що перед будь-яким добрим ділом або після нього трапляється спокуса. Однак убезпечити себе від неприємностей неможливо, так як без них ще не прожив жодна людина. Святий Давид писав, що навіть найщасливіші роки життя наповнені хворобами (Пс. 89:10). Апостол Петро додає, що «краще страждати за добрі діла, аніж за лихі» (1 Пет. 3:17).
Тому слід робити добрі справи, не побоюючись труднощів, а переживаючи їх з Божою допомогою.
Чому після добрих справ бувають спокуси?
Святий Дорофей говорив, то, «що робиться заради Бога, не може бути твердим, якщо не буде випробувано спокусою». Диявол любить випробувати людини і його добрий намір скорботами, як би кажучи: «Не роби хороших вчинків, бачиш, що отримав натомість?». З цим твердженням перегукується відоме прислів’я: «Не роби добра – не отримаєш зла».
Однак слід пам’ятати, що ніяке спокуса неможливо без волі Господа (навіть волосина не впаде з голови без відома Бога (Мф.10: 29-31)), тому якщо людина, піддається на вмовляння біса, то він знецінює скоєний нею добро. Наприклад, подав милостиня жебраку, а потім пошкодував про гроші, що віддав. Або похвалився перед іншою людиною своїм вчинком. Якщо при цьому сказав щось на кшталт: «Ось, знаєш, я жебраком допомагаю, не те, що деякі», тоді ще і засудженням згрішив.
Після доброї справи, не витримавши спокуси, вчинив гріх – чи буде користь?
Слід пам’ятати, що якщо Господь посилає скорботи, то очікує від християнина смирення і терпіння. Люди часто помилково вважають, що негаразди заважають їм здійснювати добрі справи, угодні Ісуса Христа.
Це небезпечна помилка призводить до:
Помилковому спокусі, так як люди починають думати, що їм відомо більше Бога, ніж Йому догодити;
Зростанню зарозумілості, тому як люди, думаючи, що роблять добрі справи для Господа, підносяться у власних очах.
Подібні мудрування і гріхи віддаляють людину від Бога, перекреслюючи все його хороші вчинки.
Важливо пам’ятати: добрі справи виховують нас самих! Припустимо, якщо батюшка здійснює Літургію непідготовленим в міру власних немочей, це не робить Таїнство Причастя недійсним. Просто священик не отримає для себе користі. А ось причастники зможуть по своїй вірі долучитися Тіла і Крові Господа нашого Ісуса Христа.
Яка нагорода за добрі справи і перенесення спокус?
«Що за похвала, якщо витерпить, коли вас б’ють за провини? Але коли з мукою терпите за добрі вчинки, то це вгодне Богові »(1Пет.2: 20) – говорить апостол Петро.
Через скорботи Господь веде людину до Себе, тому під час неприємностей варто не нарікати, а радіти і дякувати Ісуса Христа за послані біди, які допомагають людям приготувати свої душі для Царства Небесного. Святий Антоній Великий писав:
«Якби не було спокус, ніхто б не отримав Царства Небесного».