Питання сенсу життя задають багато, навіть діти. Однак православне розуміння цього питання відрізняється від світського. Ось як церква і священнослужителі дивляться на те, в чому сенс життя православної людини, справжнього християнина.
Спочатку людина була створена за образом і подобою Божою. Вона була безгрішною, жила ангельським життям в раю, не залежала ні від хвороб, ні від смерті, ні від необхідності їсти, ходити в туалет – все, що є в земному житті кожного. Адаму навіть була дана подруга Єва, з якої вони жили щасливо, неземної природою.
Однак змій спокусив Єву, змусивши з’їсти плід з дерева пізнання добра і зла. В результаті за цей вчинок перші люди були вигнані на землю жити життям, в якій є багато умовностей, хвороб і смертей.
Сенс життя – намагатися максимально не залежати від справ земних і постаратися знову знайти єднання з Богом, відкриття утроби, властиве першим людям до гріхопадіння.
Христос переміг смерть, давши шанс Адаму і Єві знову повернутися в рай. Саме Він залишив і порятунок людям для того, щоб вони знали – після смерті життя не закінчується і кожен відповість за свої гріхи на Страшному суді.
Крім того, сенс життя в тому, щоб слідувати заповідям, робити добрі справи, постаратися виконувати Заповіт Божий в земному житті.
Заради нього святі йшли в монастирі, вимолюючи милість грішникам. Але багато хто вибирає інше служіння – сім’ї й ближнім. Воно теж вважається певним подвигом, в якому людина очищається.
Душа – найголовніше!
Для того, щоб після смерті увійти в Царство Небесне, християнину потрібно готуватися до цього прямо зараз. Подвиг християнства лежить не у відмові від власної земної природи, а в добрих справах, покаянні, молитві і дотриманні християнських цінностей, ідеалів любові до Бога і ближнього.
У кожного є своє служіння, свій талант. Це теж Дар Божий, який людина повинна вжити в справу, на славу Господа. Тоді добрі справи людини прославлять його на небесах і допоможуть знайти стан душі, близьке до первісного.
Образ, ідеал наслідування – Ісус Христос. Він міг бачити людину, допомагати, робити добрі справи при своєму житті, молитися, допомагати іншим. Він же міг уникнути і хресної смерті, проте не смів не послухатися свого Отця. Христос взяв на себе гріхи практично всіх.
Своїм учням Він говорив про те, що треба зректися себе, взяти свій хрест і йти за Ним. Однак в реальному житті зробити це не так просто. Під хрестом розуміються випробування, пов’язані з необхідністю робити добрі справи і допомагати іншим.
«Я воскресення й життя; Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити. І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре »(Ін. 11: 25-26) – говорив Христос. Тому для душі головне віра в Нього і в Творця. Не можна ставити ближнього, навіть гаряче коханої людини на місце Бога в своїй душі. Інакше можна погубити її.
Порятунок душі – не добровільну відмову від усього земного. Але для порятунку важливо максимально знизити залежність від земних речей, які в церкві називаються пристрастями (від слова «страждання»).
Хрест – служіння, яке дано потрібно пройти кожному
Христос говорив про те, що треба зректися себе, взяти свій хрест і йти за ним. Однак не всім зрозуміло це. Одні вважають, що хрест – пошук неприємностей на свою голову, важкий молитовний подвиг, проте це не зовсім так.
Хрест – це випробування, з якими неминуче стикається людина, змушена піклуватися про себе або когось іншого. Наприклад, доглядати за хворим родичем, терпіти дружину, до якої поступово остигає інтерес, хвору дитину або терпіння захворювання, життєвих випробувань.
Нецерковна людина намагається всього цього уникнути, навіть шлюб перетворюючи в звичайне співжиття, зручний варіант на деякий час, що засуджується, так як в цьому немає жертовності і любові до ближніх.
Християнський хрест (в певному розумінні) – це піст, обмеження в їжі. Робиться це в пам’ять про страждання Христа. Крім того, обмеження в їжі пом’якшують тваринну природу людини, допомагаючи уникнути пересичення задоволеннями, в тому числі і одержуваними від подружньої близькості.
Однак кожному випадає випробування, які прийнято називати хрестом. Наприклад, терпіння важкого сина-підлітка, старих батьків. Це не просто.
Однак той, хто зуміє зазнати, якщо тільки в цьому немає загрози суспільству, іншим людям, адже недієздатні люди похилого віку можуть і газ включити, і воду забути вимкнути, залити сусідів.
Терпіння заради Христа і дотримання Його заповідей – сенс християнського життя. Йому намагається дотримуватися кожна православна людина.