У світі віруюча людина постійно піддається безлічі спокус. Ці хитрощі ворога роду людського у багатьох викликають сумніви, розрішити які, здавалося б, неможливо. Злочинці Божого Закону плетуть такі сітки, вибратися з яких непідготовленій людині не завжди вдається.
Однією з таких пасток є питання про Волю Божу – як вона співвідноситься з нашими молитвами. Якщо Господь знає, як нам краще, то навіщо ми молимося йому, адже все передбачено?
Промисл Божий дійсно існує щодо кожної людини у світі. Люди можуть у своїх молитвах бажати собі одного, а Бог дає їм зовсім інше, або нічого.
Розібратися в цьому допоможуть святоотцівські пояснення Промислу Божого. Адже християнству вже 2000 років, і всі питання, які ставили тисяча поколінь людей, ставимо й досі. А за цей час на них давно дано відповіді, роз’яснення і не варто знову ламати списи на ту саму тему. Люди змінюються, світ змінюється, але є, на щастя, одна точка вічності, щодо якої ми можемо сьогодні будувати все своє життя. Це Господь.
Тому варто звернутися до святих отців православ’я, щоб отримати відповідь на таке, начебто, нерозв’язне питання.
Промисл Божий є безперервною дією всемогутності, премудрості і благості Божої, яким Бог зберігає буття і сили створінь, спрямовує їх до благих цілей, кожному добру допомагає, а зло, що віддаляється від добра, припиняє і звертає до добрих наслідків.
Тому варто молитися – гаряче, слізно, невпинно – щоб Господь направив на той шлях, який веде до спасіння, допоміг уникнути всіх напастей та спокус, які є згубними для душі і відводять від Бога. Є два шляхи – або до Бога, або від Нього. Людина сама обирає напрямок. І Божий Промисл передбачає обидва варіанти. А куди піти – в цьому є свобода вибору, яку Господь у нас поважає і дає можливість проявити.
Чому ми не отримуємо всього, чого просимо?
Господь щедрий та нічим не обмежений у можливостях своєї щедрості. Він готовий дати людині все, що завгодно, всі земні блага та багатства. Але Він розуміє, що використати ці багатства з користю собі можуть лише обрані.
Вся справа в тому, що земне життя дано нам у випробування, воно лише піщинка у вічності, яка чекає на безсмертну душу після воскресіння. А люди не здатні цього оцінити, вони роблять зло так, ніби не доведеться за нього відповідати.
Отримують здоров’я та гублять його алкоголем та цигарками. Отримують багатство, але використовують його для розгулу та розпусти. Отримують таланти і лінуються розвивати їх. Отримують владу та творять беззаконня.
Жити за Заповідями
Бог залишив нам Заповіді. Якби всі жили за Заповідями Господніми, було б реалізовано блаженство земне.
Усі роблять добрі справи, ніхто не краде, не тримає каміння за пазухою. Люди поважають один одного, працюють сумлінно кожен на своєму місці. Плачучих – втішають, бідним – допомагають, самотніх – не лишають.
Справедливість та правосуддя тріумфують. Уявіть собі, що так стало на Землі, і ви зрозумієте, що Бог створив усе розумно, волю його було спрямовано на користь людям. Але ми не хочемо жити за цими заповідями, Воля Божа нам обмежена лише уявленнями сьогодення. Про вічне життя згадуємо лише у дні скорботи…
А потім питаємо – за що нам скорбота? Та для того, щоб задуматися про вічність, про душу, про спасіння! Тільки для нашого блага!
Молитися, отже, бути з Богом
Бог не вимагає від людей нічого замість того, що дає їм. Він всемогутній і досконалий, йому від людей нічого не потрібне. Все, що люди мають у земному житті, дано їм безоплатно.
Але лише одне ми можемо отримати від Господа з власної волі. І це – Сам Бог. Якщо людина хоче бути з Богом, вона має це свідомо зробити. А як дати йому зрозуміти, що Він потрібний? Для цього і є молитва – відповідь на Божу любов у нас.
З’єднання духу людини зі Святим Духом під час молитви є основним сенсом цього дійства. Тільки молитвами, які ми самі вимовляємо, за молитвословом, складеним святоотцівським генієм, або від серця, своїми словами ми можемо з’єднатися з Господом. І ніяк інакше.
Звичайно, такій молитві треба вчитися. Вона доступна не кожному без практики та праці. Але настає та мить, коли віруючий розуміє, що вона почута, ця мить незрівнянна ні з чим.
Святитель Ігнатій (Брянчанінов) говорив про молитву:
Молитва, як розмова з Богом, сама собою — високе благо, часто набагато більше за те, якого просить людина, — і милосердний Бог, не виконуючи прохання, залишає прохача при його молитві, щоб він не втратив її, не залишив це найвище благо, коли отримає просимо благо, набагато менше.
Сенс цих слів у тому, про що вже було сказано вище: волевиявлення Бога про людей завжди завжди – спасіння, благо, дарування вічного життя.
Молитва не є інструментом зміни Волі Божої. Вона служить ниточкою, що пов’язує душу, що гине, з Дарителем Життя. Моліться, робіть і рятуйтеся, не піддаючись на спокуси!