Преподобний Єфрем Сірін був великим проповідником. Дослідникам відомі тисячі його книг, які були дуже затребувані сучасниками. У його працях дуже багато висновків, які можуть дати зрозуміти людям, як треба будувати своє життя, щоб не зазнати скорботи. Адже скорботами Господь намагається навчити людину, дати їй можливість побачити свої гріхи, очистити душу покаянням і умилостивити Всевишнього.
Преподобний Єфрем Сирін вважав, що ті, хто перебуває у гріху, сподіваючись покаятися, тому немає покаяння. Мається на увазі те, що люди свідомо роблять гріх, сподіваючись, що через деякий час покаються і все їм буде прощено. А потім знову грішать і йдуть з тим самим гріхом на сповідь. І так роками, не знаходячи часу навіть спробою перемогти пристрасть. Мудрець каже, що такого може не бути. Тим більше, що довготерпіння Боже може закінчитися. З цього приводу преподобний сказав:
Не кажи: «Сьогодні згрішу, а завтра покаюсь». Але краще сьогодні покаємось, бо не знаємо, чи доживемо до завтра.
Наклепи та пліткарі будуть покарані
У світі, де все більше місця займає тотальна брехня, наклеп та подвійні стандарти, здається, що сатана повністю узяв гору. Але Господь не залишить своїх дітей. Недарма Єфрем Сірін попереджає наклепників та брехунів:
Якщо хто обмовляє брата на брата, то засуджується він з дияволом, а хто страждає за брата, той спадкоємець Христовий.
Правда сильніший за наклеп і обман, той, хто за правду, той стане спадкоємцем Божим.
Скорботи по Богу, щоб не журитися життям
Всі люди за час свого життя зазнають якихось випробувань. Але не всі переносять їх із смиренністю та сподіванням на Бога. Якщо віруючий під час біди та напастей поспішає до церкви, молиться, очищається від гріхів, сподівається на допомогу Сил Небесних, то його скорботи переносяться по-божому, вони служать для його душі джерелом спасіння та надії.
Але є частина людей, які під час нещасть, навпаки, гнівлять Бога, нарікають і не бажають виявити смирення, покаятися у гріхах. Таким людям скорбота не піде на користь. Полегшення їм не буде, нагороди та порятунку чекати їм не доводиться. З цього приводу преподобний писав:
Нині два є роду скорбот, якими оточена кожна людина під сонцем: скорбота за Богом і скорбота мирська. Неможливо перейти справжнє життя без жодної з них: або без скорботи за Богом, або без скорботи мирської. Скорбота мирська тяжка і невинагородна, а скорбота за Богом має надію вічного життя.
Єфрем Сирін вважав, що скорботи служать для виховання душі, роблять її твердішими і сприйнятливішими до благодаті Божої. Звичайно, в тому випадку, якщо людина з надією на Господа переносить все, що випало їй як випробування. Чекання милості Божої, постійна робота над зміцненням духу – ось шлях порятунку від скорбот. Не можна сидіти і плакати, сумуючи. Потрібно займатись роботою – молитва, милостиня, добрі справи. Тільки так можна полегшити свою долю та позбутися скорботи. Хто не робить цього, той не бачить полегшення і продовжує журитися.
Незважаючи на те, що праведник жив у 4 столітті, його слова і сьогодні є актуальними, як ніколи. В них можна знайти розраду, пораду, керівництво до дії. Слава Богу за те, що Він посилає нам своїх праведників для розуміння і настанови на правдивий шлях.
Нехай слова преподобного будуть утішенням і надією в дні печалі:
Якщо будуть оточувати тебе скорботи, то знай, що вони відчинять тобі райські двері.