За які гріхи потрапляють у пекло?

Практично всім відомо, що гріхи дуже впливають на душу людини і можуть призвести до дуже плачевних наслідків. Розбираючись про те, за які гріхи потрапляють у пекло, найчастіше користуються терміном «сім смертних гріхів».

Однак насправді все дещо складніше, оскільки вчинки людей можуть бути різними. Ця класифікація передбачає лише поділ всіх існуючих гріхів на певні групи залежно від своїх особливостей.

Ця класифікація використовується церквою з 590 року, коли її запропонував святитель Григорій Великий. Сам по собі термін смертного гріха розкривається як якісь вчинки, які забирають у людини його морально-християнське життя. Таким чином, грубе порушення норм Святого Письма практично завжди відноситься до смертних гріхів, які стануть причиною попадання душі в пекло. Відхід від Бога рівносильний смерті душі.

Зупинимося більш докладно на групах гріхів, що тануть у собі смертельну небезпеку для духовного та морального життя будь-якої людини. Важливо чітко розуміти значення кожної з них, щоб уміти протистояти різним спокусам і пристрастям.

Гординя

Гординя – одна з найстрашніших провин і чи не найочевидніша відповідь на запитання, за які гріхи потрапляють у пекло у православ’ї. Він поєднує гордовитість, зарозумілість, марнославство тощо. Людина переоцінює свої можливості, вважає себе кращою за інших, а іноді й зовсім звеличує себе над Богом. Це пряме протиріччя тому, чого Господь навчає у своєму Писанні.

Під гординею також розуміється захоплення своїми достоїнствами, включаючи уявні та надумані. Гордовита людина віддаляється від сім’ї, від друзів та близьких. Він віддаляється навіть від Бога. Йому ніхто не потрібний і ніхто не цікавий. При цьому справжньої радості гординя не приносить, оскільки в ній немає нічого, крім безглуздого самовдоволення. Ті, хто піддається цьому гріху, часто висушують свою душу, перестають радіти світу навколо. Від Господа можуть зовсім зрікатися, доводити його неіснування або просто звинувачувати у всіх бідах.

Гординю також називають відступом від Бога та зрадою.

Заздрість

Заздрість – отруйне і роз’їдаюче почуття, яке нерідко стає своєрідним фундаментом найжахливіших вчинків і злочинів проти Бога. Заздрі люди регулярно творять зло і гидоти, намагаючись досадити іншій людині і принизити його в очах оточуючих. Нерідко метою всіх цих вчинків є елементарне припинення радості в умах та серцях близьких людей.

У деяких випадках заздрість не виривається назовні у вигляді відверто злих вчинків, проте вона продовжує терзати душу людини і поступово умертвляє її. Людина зазнає душевних і фізичних страждань, при цьому сама залишаючись їх джерелом. Після смерті гріх заздрощів продовжить терзати, не залишаючи жодної надії на порятунок.

Обжерливість

Ще один вкрай поширений гріх, що нерідко стає основою більш страшних провин. Той, хто прагне часто і багато їсти є людиною, що віддаляється від Господа. Вона ніби притискає себе до землі, намагаючись задовольнити потребу у радості за допомогою максимально простих та відверто шкідливих засобів. При цьому обжерливість навіть на дуже пізніх стадіях перемогти не так вже й складно. Людині набагато простіше відмовитися від зайвої порції їжі, ніж перестати заздрити чи злитися.

Черевоугоддя називають рабством у власного шлунка. Причому гріх проявляється у банальній обжерливості, а й у надмірної розбірливості, перевагу вишуканих страв простішим продуктам. Культурно ці поняття принципово різняться, проте обидва вони вказують на залежність людини від своїх ницих бажань. У спробах наситити свій шлунок люди забувають про по-справжньому важливі речі і про самого Господа. Жодних зусиль з очищення та піднесення власної душі не робиться.

Блуд

Цей термін поєднує різного роду пристрасті, перелюб, а також протиприродні нахили. Сюди входить подружня невірність, проституція, садомазохізм, одностатевий секс та багато іншого. Практикуючі щось подібне люди дуже швидко втрачають духовну силу і стають легкою здобиччю для сил зла, які активно вкидають їх у гріх і незабаром унеможливлюють сімейне чи особисте щастя.

Гріх розпусти має на увазі нерозбірливу і ризиковану статеву активність поза подружнім життям. Блудні пристрасті є чи не найпривабливішими для людини, а щоб протистояти їм потрібна духовна сила. У спробах задовольнити тілесні позиви люди віддаляються від справжнього життя, своїх близьких і від Бога. Нерідко на тлі блудних думок чи дій виростають інші, ще страшніші гріхи.

Гнів

Гнів є цілком природним станом людської душі, що виникає спеціально для відмови від неналежного або гріховного. Однак у людях це корисне почуття було перекручено та змінено. Тепер гнів спрямований на ближніх людей, рідко без приводу чи з вкрай незначних причин.

Людина, що гнівається, багато лається, стає агресивною, а часом і зовсім не соромиться рукоприкладства. Саме під дією гніву відбувається безліч образ, бійок і навіть убивств. Почуття пожирає людську душу, затуманює розум і дає мислити здорово. Люлі не контролюють свої дії і цілком можуть зробити щось таке, про що згодом сильно шкодуватимуть.

Важливо розділяти гнів на праведний та неправедний. У першому випадку люди просто відкидають і засуджують відверто небажані ідеї чи вчинки, тоді як у другому йдуть на поводу у ницих почуттів. Гнівлива людина несправедлива, мстива і дуже довго пам’ятає зло. Також їй недоступне прощення.

Жадібність

Вкрай поширена хибна думка, що жадібність є серйозною проблемою тільки для багатих людей. Забезпечена людина прагне утримати своє багатство і будь-якими шляхами примножувати його. Однак не діло все не так просто. Цьому гріху цілком можуть бути схильні люди середнього достатку або навіть бідняки. Тут питання не так у володінні певними матеріальними благами чи речами, як у невгамовному бажанні їх отримати. Прагнучи розбагатіти, людина забуває про Бога, про інших людей, про свою сім’ю. Його манія має болісний характер і вкрай згубно впливає на душу.

Просте бажання придбати собі якесь благо не є гріхом саме собою. Воно стає таким лише коли ідея збагачення повністю опановує розумом і стає дороговказом, що контролює всі аспекти життя.

Зневіра

Під зневірою прийнято розуміти розслаблення і втрату душевних сил, яка відбивається у тому числі і на фізичному стані. Причому це все супроводжується також песимізмом та повною відсутністю радості від життя. Зневіра нерідко виникає на тлі будь-яких потрясінь і може призвести до підриву віри в Бога.

Звичайний стан людини має на увазі наявність волі, яка визначає її цілі та устремління. При цьому люди отримують певний заряд енергії для досягнення своїх цілей, прагнення вищого блага і відмови від усього гріховного. Піддавшись зневірі, людина ризикує стати легкою метою для різноманітних пристрастей чи спокус. Таким чином, безневинний здавалося б гріх здатний як зруйнувати душу, а й стати джерелом зла для оточуючих.

Замість прагнення до чогось люди починають витрачати багато часу на жалість до себе, перестають цікавитися світом і просто безперервно шкодують про нездійснені плани. Поступово душа доходить до повної знемоги, що може призвести до духовної смерті.

Зневіра властива тим, хто страждає від нездійснених надій і витрачає занадто багато часу і сил на абсолютно безглузді дії, які ніяк не підводять його до поставленої мети. Подібна неузгодженість є наслідком відходу від Бога, прагнення звести своє життя до найпростіших земних насолод.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

error: Content is protected !!
Мы используем cookie-файлы для наилучшего представления нашего сайта. Продолжая использовать этот сайт, вы соглашаетесь с использованием cookie-файлов.
Принять