Юда Іскаріот, якому було явлено благодать і честь бути учнем Господа, став зрадником. Поговоримо про те, з чого все почалося, чому Юда так вчинив, які кроки привели його до падіння.
Перше: Юда мовчав про свої слабкості.
Прочитайте Івана 12:6: «Сказав же це не тому, щоб піклувався про злиденних, але тому, що був злодій. Він мав [при собі грошову] скриньку і носив, щоб туди опускали» (Івана 12:6). В оригінальних текстах слово “носив” перекладається як “крав”, “брав”, причому слово стоїть в імперативі, тобто дія незакінчена. Юда неодноразово брав із цього ящика, але брав постійно.
Друге: Іуда вчив Вчителя.
Юда намагався бути розумнішим за саму правду, добріший за саму доброту. Згадаймо історію, описану в Євангелії від Івана, 12 розділі.
Коли прийшла жінка з алавастровою судиною і вилила її на ноги Ісуса, Юда подивився і сказав: «Ісусе, я не розумію, чому Ти це робиш? Замість того, щоб спілкуватися зі старійшинами та встановлювати Царство небесне, Ти спілкуєшся з дітьми, які не можуть принести жодної користі твоїй політичній кар’єрі? Ісусе, я не розумію Тебе. Ти кажеш: роздайте все жебракам, а тут така трата! Алавастровий посуд – цілий рік роботи».
Юда дійшов до такого етапу, коли почав сумніватися – а чи правий Ісус? Чи можна Йому довіряти? Якщо Він вважає, що гроші, виручені за алавастровий посуд можна витратити на себе, то я вважаю, що правильніше витратити це на жебраків. Юда зауважив, що він є більш благодійним для жебраків, ніж Ісус.
Третє: Іуда все оцінював.
Юда оцінив Ісуса у 30 срібняків. 30 срібняків – це вартість раба. Знаєте, як Ісус відповів на цю оцінку? Він погодився з нею. Тієї ночі, коли Юда домовлявся зі священиками зрадити Ісуса, Господь обв’язався рушником і почав мити учням ноги.
Богослови кажуть, якщо навіть єврей був рабом з якихось обставин, він міг по праву відмовитися мити ноги своєму господареві. Тільки раб-язичник був настільки принижений, що мив ноги. Але Ісус погодився з цією оцінкою, взяв рушник і почав мити ноги. На додаток до цього Ісус оцінив Юду – він був гідний того, щоб Бог помер за нього.
Останнє: Юда втік від Ісуса безповоротно.
Юда намагається втекти від Ісуса. Знаєте, що його найбільше лякало? Те, що одного разу йому доведеться потрапити до раю, де він зустрінеться з Ісусом, якого зрадив. Є одне місце, де немає Бога – пекло. Юда знав, що якщо він покінчить життя самогубством, то точно не потрапить до раю. Він пішов і вдавився.
Дивовижна історія, як Бог любив людину до кінця. Коли Юда пішов вішатися, Ісус також висів на дереві, щоб врятувати йому життя. Ісус так хотів зустрічі з ним! Після смерті Ісус спустився в пекло і звідти воскрес. Я не знаю, чи вони там зустрілися.
Дивний і той факт, що Юда повісився на своїй землі, на яку так довго збирав гроші, через яку і зрадив Вчителя.
Все починається з дрібниць
“Юда” починається не з великих гріхів, “Юда” починається з дрібниці, з якихось слабкостей. Війна починається не з кулі, вона починається із заздрощів. Перелюб не починається з ліжка, воно починається з погляду. Гріх починається з чогось маленького. Кожен знає, що в ущелині, де тече річка, скелі вирубуються маленьким струмком води. Одна клітина, яка відокремлюється від усього організму і не хоче на нього працювати, викликає смертельну хворобу – рак.
Написано: один злочин – одна смерть. Лише одне мовчання Адама – і сталася найбільша катастрофа: Єва згрішила. Лише плід з дерева. Здавалося б, дрібниця, але як багато вона може означати у нашому житті.
Важливо завжди пильнувати, щоб ніяка «дрібниця» не призвела нас до духовного падіння.