Щодня ми відчуваємо неприємності, біди, проблеми. Чому потрібно пройти через це? І як правильно ставитися до скорбот?
Одним із завдань нашого життя є проходження через страждання. Ось ходить людина вулицею або п’є чай у затишній квартирі, або катається на лижах з донькою.
Але приходить хвороба. Захворюєш ти сам чи хтось із твоїх рідних. І перед тобою постає зовсім інша реальність. Ти потрапляєш до лікарні і бачиш зовсім інший світ: хворих, що хворіють, змучених родичів, втомлених лікарів…
Це дуже важливий момент: дізнатися, що світ має виворітний бік. Що світ – це не лише глянець. Ви помітили, що нам старанно підсовують під ніс суцільний глянець, на якому зображені білозубі, красиві, успішні люди. Їжа, пиття, розваги… Це і є той самий глянець.
А є інший світ — лікарні, хоспіси, будинки інвалідів, в’язниці… В’язниці, де перебувають мільйони людей.
Насправді, все навколо — це світ, що страждає. І багато людей, які нас оточують, — страждаючі люди.
До певної миті ми про це не знаємо і не хочемо знати. Ми не хочемо дивитися у цей бік, ми відводимо очі.
І ось у тебе трапилося лихо. А як без свого лиха можна чуже лихо зрозуміти? Вона ж тебе ніяким боком не торкається. А от якщо ти пройшов через біду і пам’ятаєш про неї, то починаєш співчувати людям.
Чому, наприклад, важливо хлопцеві сходити до армії? Тому що смак хліба, ціну часу та багато іншого ти пізнаєш тільки тоді, коли втрачаєш звичний: домашню обстановку, домашню їжу, увагу і піклування батьків. В армії ти постійно перебуваєш під окриками командира. І тоді ти починаєш по-іншому оцінювати своє життя та весь навколишній світ.
Безперечно, у біди є свій сенс. Я бажаю терпіння та мужності тим, у кого зараз є біда. І я бажаю співчуття всім тим, у кого лихо було і минулося.
Вона була у вас для того, щоб ви співчували тим, хто сьогодні має скорботу.
У всіх бувають переживання та хвороби, що називається загальним словом «скорботи». Подумайте тільки, як по-різному можна ставитись до них. Для людини, яка не має Бога і немає вічності, причина скорбот де? У зовнішньому світі. Якщо проблеми на роботі, то значить хтось мене підсидів. Якщо я захворів, то, значить, хтось навів на мене псування.
А якщо дитина народилася хворою, то без Бога і вічності взагалі втрачається всякий сенс. Безглуздя і повний розпач.
Що у зв’язку з цим каже християнство? Ніщо не відбувається з людиною без причини, яка міститься в ній самій. Все, що відбувається з ним, обумовлено його внутрішнім духовним станом. І відбувається не просто так. А за Промислом Божим. Все це є найкращим засобом, за допомогою якого людина може уникнути набагато більшого зла. Якщо вона розумна, звісно.
Наприклад, у людини хвороба. Можна пити болезаспокійливі. А можна зробити операцію. Оперуватись боляче? Звісно. Але спробуйте, коли у вас гострий апендицит, не піти до лікарні, а почати пити болезаспокійливі ліки. Що буде?
Ось тут і зрозуміло, що порятунком є операція. Іншими словами, велике страждання приводить нас до оздоровлення.
Християнство переконане, що всі хвороби, неприємності скорботи, які відбуваються з нами, це не покарання Бога і не помста стосовно нас. Це, по-перше, наслідок нашого духовного стану, по-друге, та милість, яка проявляється до нас у цих неприємностях.
Бог — премудрий і люблячий лікар.
Християнство пропонує нам дивитися на скорботи з погляду вічного життя, а не миттєвих інтересів чи вигод.
Православ’я дає нам мужність у перенесенні будь-яких неприємностей, які на нас чекають. Я знаю, що те, що зі мною відбувається зараз, — це необхідний для мене засіб. Це є акт божественного кохання. Люди, які мене підставляють, кривдять, принижують — це знаряддя Божого Промислу.
Ніщо і ніхто без волі Божої не може заподіяти мені зло.