Шлюб – священні узи, які об’єднують чоловіка і жінку, які бажають створити міцну сім’ю, разом ростити дітей, переживаючи радість і труднощі, залишаючись вірними один одному, поки смерть не розлучить їх. Статистика показує, що понад 90% шлюбів укладається в одній країні, між людьми однієї віри, але бувають і виключення.
Часта практика – православна дівчина виходить заміж за мусульманина, приймаючи його віру четь не примусово. Для одних такий підхід до ситуації є нормальним, інші вважають, що мають право залишатися вірними своїй релігії, на тлі чого можуть виникнути конфлікти. Що ж стосується позиції церкви, щодо шлюбу православної дівчини і мусульманина, то її варто розглянути ближче, адже це дозволить усвідомити і зрозуміти багато моментів.
Шлюб православної з мусульманином – думка церкви
Висвітлюючи позицію православної церкви, щодо шлюбу між православними дівчатами і іновірцями, обов’язково варто торкнутися наступні моменти:
до шлюбів між православними і мусульманами, церква ставиться негативно, оскільки навіть в священному Писанні вказується інформація про те, що Господь застерігає від такого змішування вірних: “щоб чинити все це велике зло, грішите перед Богом нашим, приймаючи в співжиття чужоземних дружин» (Неєм 13:27);
потоп, описаний в Старому завіті, стався за однією з причин саме через змішання двох родів, оскільки такий вчинок людей Господу був неугодним;
всі біблійні випадки, де описувався факт подібного змішування, закінчувалися тими або іншими бідами, ще раз підтверджуючи, що Господу не бажані подібні союзи;
закон Старого завіту про те, що змішані шлюби не угодні Господу, залишився актуальним і для Нового, ще раз підкреслюючи, що такі союзи неприпустимі;
в своїх духовних міркуваннях, великі вчителі церкви кажуть, що шлюб, де немає згоди віри, благословенним Господом бути не може.
Виходячи з вище сказаного, православним дівчатам рекомендовано шукати чоловіків своєї віри, щоб шлюб був міцним, благословенним Господом і щасливим.
У 14 правилі четвертого Вселенського Собору говориться про те, що на вступили в шлюб з іновірцями, церквою накладається покута, а в 72 правилі шостого Вселенського Собору говориться про те, що православним не можна вступати в шлюб з іновірцями, оскільки така дія загрожує відлученням від церкви.
Історія яскраво розповідає про те, що до революції 1917 року, діти, народжені в подібному шлюбі, вважалися незаконними, а отже, права на титули або спадок не мали, а християнин, що пішов на такий вчинок, відлучався від Причастя на 4 роки.
Але тут є один нюанс – якщо іновірець приймає християнство, дає розписку про те, що з’явилися в шлюби діти будуть хрещеними, тоді шлюб можливо зробити висновок, він вважається благословенним і дійсним. Такого варіанту, щоб кожен міг залишитися в своїй вірі, а при цьому шлюб вважався благословенним, немає.
Навіть беручи до уваги слова Святого Письма, християнин знайде момент, щоб дружина і чоловік були єдиним цілим, а якщо є релігійні розбіжності, то миру і спокою в такій сім’ї не буде. Так, закоханість і захопленість диктують інші правила, адже коли молоді люди зустрічаються, все зовсім інакше, але, як тільки доводиться жити в одному будинку, ростити спільних дітей, вирішувати інші важливі питання, релігійні та культурні розбіжності дають про себе знати, що призводить до краху відносин.
Трохи про долю православних дівчат, які зважилися вийти заміж за мусульманина
Одруження між православною і мусульманином – це простий крок, тільки на перший погляд. Насправді, з дівчиною, яка наважилася на цей крок, відбудеться наступне:
для вихованих в дусі православ’я дівчат, відносини з мусульманином стануть нестерпними, оскільки в цій релігії зовсім інші принципи і цінності;
дівчині доведеться виконувати всі норми, які диктуються ісламом;
дівчині доведеться завжди і у всьому слухатися чоловіка, навіть якщо вона не згодна з деякими моментами категорично;
без дозволу чоловіка жінка навіть з дому не має права вийти, не те, що працювати, шукати собі хобі і займатися улюбленими справами;
за велінням чоловіка, зустрічі з родичами дружини можуть бути обмеженими, а незгода з волею чоловіка може призвести до розлучення;
якщо дружина не підкоряється чоловікові, священна книга мусульман дозволяє її карати.
Якщо, прочитавши вище сказане, дівчина все ж захоче прийняти іслам, адже по-іншому ніяк, вийти заміж за мусульманина, то заборонити їй не зможе ніхто. Але зіткнувшись з наслідками такої любові, багато православних дівчата шкодують про скоєне, а вирішити цю ситуацію буває занадто складно, особливо якщо в родині вже з’явилися діти.
Адже будуть розбіжності у вихованні дітей, яку віру вони будуть потім належати і т.д. Найчастіше після розлучення діти залишаються з мусульманським батьком. Правила ісламу, для православних – це катування, тому не варто довірятися тільки почуттям закоханості, а варто підійти до питання грамотноі відповідально.