Багато дорослих в певний момент свого життя розуміють, що більше не можуть носити в собі той «бруд», який вони накопичили за роки земного життя. Досконалі підлості, беззаконня, розпуста — тяжким каменем висять на душі, викликаючи тяжкі депресії та розпач. І в якийсь момент людина розуміє, що вона на межі. Їй треба лікувати душу, або настане смерть. Така людина шукає лікаря і знаходить його – єдиного, хто здатний прийняти навіть найбруднішого грішника, не гидувавши ним – Господа Бога нашого Ісуса Христа.
І ось тут настає момент, коли невідкладно потрібно вивалити весь бруд із серця, залишити його і піти, не озирнувшись. Хто погодиться стати таким чистильником, хто не зневажає смердю, що лежить на душі? Тільки Бог. Всі інші, здається, не винесуть цього смороду.
Для такого очищення існує посередник – священик, який є відчутною ланкою в очищенні, який виконує священнодійство і вимовляє дозвільну молитву під час Таїнства покаяння.
Як поводитися під час першої сповіді, що говорити, як підготуватися? Ці питання є дуже важливими і на них потрібно знати відповідь заздалегідь.
Навіщо потрібна сповідь?
Сповідатись у церкві – це зовсім не те, що поділитися подружці своїми проблемами та разом поплакати. Православний Катехизис так визначає сповідь:
Таїнство, в якому сповідує свої гріхи, при видимому виявленні прощення від священика, невидимо дозволяється від гріхів Самим Господом Ісусом Христом. Тобто той, хто сповідується, отримує залишення своїх гріхів безпосередньо від Бога.
Таким чином, сповідь це розмова з Богом через посередника, уповноваженого на це при отриманні сану священства. Такий порядок встановив сам Господь, це не «вигадане попами», як стверджують єретики. Сказано:
Господь Ісус Христос сказав апостолам: «Що ви зв’яжете на землі, те пов’язане буде на небі, і що дозволите на землі, те дозволено буде на небі» (Мт. 18:18). Ця влада «в’язати і вирішити» перейшла від апостолів до їхніх наступників – єпископів та священиків.
Перша сповідь – найскладніша, яка бентежить кожного, хто до неї готується. Неймовірно соромно говорити про свої вади незнайомій людині. Страшно від того, що він засуджуватиме, жахнеться, відвернеться з огидою, почувши про гріхи. Є побоювання, що священик комусь розповість про те, що почув, чорні справи набудуть розголосу.
Але такі страхи абсолютно марні. Навряд чи священника можна чимось здивувати, якщо, звичайно, він не зовсім молодий і вислухав мало сповідей. Більшість священиків знають про людські вади все, чи більше. Але вони нікого не засуджують, а радіють, що людина звільнилася від гріха, що вже на наступну сповідь вона прийде з малою кількістю побутових гріхів і сама засуджуватиме себе за них.
Розповісти комусь про гріхи із зазначенням особи священник теж не може, це суворо заборонено, як церковними, так і світськими законами.
Тому варто відкинути всі страхи та почати готуватися до першої сповіді.
Що говорити?
Підготовка до першої сповіді має бути досить серйозною. По-перше, потрібно проаналізувати своє життя та згадати ті гріхи, які каменем лежать на серці. Найогидніші речі, через які втрачено самоповагу та мучить совість, про них варто сказати одразу. Просто скинути їх, і далі вже говорити про те, що здається другорядним.
Але самому оцінити гріховність дуже важко. Тому треба почитати літературу, яка допомагає готуватися до сповіді. Не користуйтесь «переліками гріхів» щоразу. Якщо до першої сповіді можна скористатися, щоб визначити коло питань, то потім варто керуватися совістю.
Дуже добре підійде книга архімандрита Іоанна Селянкіна «Досвід побудови сповіді». Там усе розкладено по поличках та написано зрозумілою мовою. Тим більше, що у книзі кожному гріху дано назву. Наприклад, людина не знає, як описати те почуття, яке тяжить її совість, а в літературі вона знайде визначення.
Найкраще записати гріхи на аркуші паперу, тому що перша сповідь буде важкою, багато людей плачуть, відчувають спочатку глибокий сором, а потім глибоке полегшення. І в такому стані можна забути щось важливе, щось проґавити.
Найкраще почати зі слів, звернених до Господа: «Згрішив(а), Господи раб(а) божий(я)» і вказати своє ім’я. А далі записати гріхи, почавши з тих, що особливо обтяжують, а потім систематизувати всі інші відповідно до рекомендацій у книзі.
Намагайтеся не розповідати в подробицях про обставини їх вчинення, щоб не затягувати бесіду, можна лише вказати сам гріх. Адже головне у сповіді, не ті слова, що ви промовите перед священиком, а ті справи, що ви самі визнаєте гріхом, коротко вказавши у записці. За одним словом, що характеризує гріх, можливо кілька років безперервного «бруду», яку можна позначити одним словом. Головне – принести покаяння і більше не повертатися до цього пороку.
Практичні поради
Першу сповідь краще провести не у недільний і не у святковий день. Нехай це буде вечірня суботня служба чи ранкова служба у будній день. У цей час у храмі тих, хто трохи молиться, і священник спокійно зможе приділити вам будь-яку кількість часу.
Якщо ви вагаєтесь, то прямо попросіть батюшку допомогти з першою сповіддю. Але прийти до храму не готовим до неї, не зробивши навіть спроб проаналізувати своє життя, не варто. Це буде недостатньо для повного очищення душі.
Не варто відтягувати покаяння. Як тільки виникли думки про те, що вона потрібна, необхідно одразу прийняти рішення про скоєння цього Таїнства. Справа в тому, що прохання совісті дуже швидко заглушать підступи сатани, який зробить все, щоб людина не могла покаятися і врятуватися. Знайдуться мільйон причин, які будуть поважними і не дадуть сповіді.
Адже життя сповнене несподіванок, воно може перерватися будь-якої миті, водночас вантажем гріхів, які не були змиті сльозами покаяння.