Лампада – це світильник, що є посудиною з ґнотом, наповнений ароматним маслом – олією, який запалюється перед іконами. Світильник як символ готовності до зустрічі з Богом неодноразово згадується у Святому Євангелії:
Нехай будуть стегна ваші підперезані, а світильники палаючі (Лк. 12, 35)
Лампада є олійним світильником, який запалюють перед іконами та іншими святинями. Окрім масляних світильників, зрідка використовують електричні лампадки. Але цей досвід не прижився в Церкві, на початку 20 століття було ухвалено рішення вищими чинами православ’я про те, що освітлення в храмі може бути електричним, але ритуальний світильник – лампада – має світити живим світлом.
Лампада складається з корпусу — підлампадника, вставленого в нього склянки під олію та гніт. Підлампадник зазвичай роблять із металу, але зустрічаються і керамічні вироби.
За розташуванням лампади ділять на два види:
Підвісні;
Стоячі.
Підвісні лампади мають кола, закріплені по кутах корпусу. Найчастіше їх буває три. Ланцюги кріпляться до кронштейна, закріпленого над іконою.
Стоячі лампади можуть мати різноманітну форму, що тяжіє до форми древнього масляного світильника.
Домашні лампадки називають келійними. Вони менші за храмові і не так багато прикрашені.
Все частіше у будинках християн, особливо тих, хто здійснює паломницькі поїздки, зустрічаються грецькі лампади. Вони виглядають як маленькі масляні лампи зі скляним абажуром. За конструкцією вони нагадують російські гасові лампи. В принципі вони дуже зручні і виглядають дуже цікаво.
Із чого виготовляють лампади?
Найбільш поширеним матеріалом для лампад є латунь. Добре почищена, вона блищить, відбиває світло свічок та прикрашає храм. У великих храмах можна побачити срібні лампади, які висвітлюють найшанованіші святі та чудотворні ікони. Ті, хто відвідував музеї, бачили представлені там лампади із золота, інкрустовані дорогоцінним камінням та прикрашені майстерним гравіюванням.
У будинках найчастіше застосовують скляні лампади. Вони безпечні, недорогі та здатні прикрасити домашній іконостас. Колір скла залежить від часу церковного року. Великий піст передбачає темно-сині або фіолетові світильники, а в великодній період, звичайно, потрібна червона склянка лампадка.
Олія для лампади
У світильниках застосовують спеціальну лампадну олію. Воно може бути рослинним або виготовленим шляхом хімічного синтезу. Тут немає обмежень і традиції також не рекомендують обов’язково застосовувати «живу» олію.
Традиційно використовувалася оливкова олія, яку називають ялинкою. Саме її з давніх-давен використовували в лампадах, як чисту жертву Богу. Але в наші дні її нечасто можна зустріти у будинках. Оливкова, як і будь-яка інша натуральна олія, дуже сильно коптить, поширює запах. Та й за ціною вона дуже недешева. Ті, хто все ж таки користуються олією, застосовують спеціальний грецький поплавець, в якому вставлений коротенький ґнот.
Найбільш поширене вазелінове масло хорошої якості. Воно не коптить, від нього немає шкідливих випарів.
Якщо зробити гніт коротким, то лампада менше коптитиме, тому потрібно постійно стежити за його станом. Вогник повинен тепліти, а не яскраво горіти, тому він повинен бути максимально малим.
Традиції та забобони
Існує чимало забобонів, пов’язаних із горінням лампад. Люди, які вірять у те, що лампада гасне до біди, що вона починає тріщати до гостей та інші необґрунтовані речі, повинні пам’ятати, що забобони є гріхом. Ніде в Євангелії подібні речі не згадуються, а отже, не мають права на існування.
Але є кілька традицій, яких варто дотримуватися:
Лампаду прийнято запалювати церковною свічкою, а не сірником.
Вогонь лампади використовувати з побутовою метою не можна.
Лампадна олія, взята зі світильника перед освяченою іконою, вважається освяченою і її можна використовувати для самостійного елеопомазання. І тому існують спеціальні молитви.
Традиція не гасити лампаду у себе в будинку не є обов’язковою. Незгасна лампада горить на престолі у храмах. Вдома це можна не робити.
У Великий Четвер прийнято приносити з храму запалену свічку, з якою стояли на службі 12 Страсних Євангелій. Від цієї свічки потрібно запалити лампаду.
Там, де є така можливість, у Великдень треба приносити з храму частину Благодатного вогню, який привезли з храму Гробу Господнього.
Історична довідка
Своє походження цей предмет церковного начиння веде від Старого Завіту. У книзі Левіт сказано:
І сказав Господь до Мойсея, говорячи: Накажи Ізраїлевим синам, щоб вони принесли тобі оливи чистої, вибитої, для освітлення, щоб невпинно горів світильник; поза завісою ковчега одкровення в скинії зборів Аарон (і сини його) повинні стати той перед Господом від вечора й до ранку завжди: це вічна постанова в ваші пологи; на чистому свічнику вони повинні ставити світильник перед Господом завжди (книга Левіт, 24: 1-4).
У Новому Завіті також неодноразово йдеться про світильники, у тому числі у притчах Ісуса Христа, тобто лампада є невід’ємним елементом богослужіння.
До появи електрики лампади не тільки символізували невгасимий вогонь віри, а й висвітлювали лики на іконах, щоб молящі могли їх бачити. У темний час доби в храмах перед шанованими іконами спалювали кілька лампад, щоб парафіяни могли їх бачити з будь-якої частини храму.
У давні часи самі лампади були пожертвою для храму. Багаті християни дарували справжні твори ювелірного мистецтва, які й сьогодні можна побачити незгасно палаючими перед християнськими святинями.
Духовно-символічне значення
Крім уже зазначених значень, лампади несуть у собі інший духовний зміст:
Світло євангельської істини. Він не може бути погашений сатанинською пітьмою.
Нетварний вогонь благодаті Святого Духа. Він виливається світлом на кожну душу, що очистилася від гріха.
Віруюча душа сама є світлом та теплом, адже у ній горить вогонь молитви.
Символ світлого розуму, який прагне пізнання Божественної істини.
Віруючі люди розуміють, наскільки важливо, щоб душа горіла, не затягувалася попелом життєвих турбот і хвилювань. Тільки з вогнем у серці можна відчути благодать, яку Бог дає нам під час молитви. Нехай тих, у кому вона є, побільшає!