У посланні до Євреїв 3:6 написано: “…а Христос як Син у домі Його; а дім Його – ми”. Раніше, до приходу Христа на землю, у Бога був реальний, збудований людьми храм в Єрусалимі, де через первосвященика Бог спілкувався з народом. Зараз все змінилося.
«Бог, що створив мир і все, що в ньому, Він, будучи Господом неба і землі, не в рукотворених храмах живе і не вимагає служіння рук людських, що має в чомусь потребу», – написано в Діях 17: 25. Єдине, чого Він чекає від нас, це поклоніння в дусі та істині. “Настане час і настав уже, коли істинні шанувальники поклонятимуться Батькові в дусі та істині, бо таких шанувальників Батько шукає Собі” – ці слова самого Ісуса Христа залишив на сторінках Євангелії апостол Іван (Ів.4:23).
Бог розуміє нас
Давайте прочитаємо уривок з послання до Євреїв 4:14-15: «Отже, маючи Першосвященика великого, що пройшов небеса, Ісуса Сина Божого, твердо триматимемося сповідання [нашого]. Бо ми маємо не такого первосвященика, який не може співчувати нам у немощах наших, але Який, подібно до нас, досвідчений у всьому, крім гріха».
Слово «досвідчений» в інших перекладах звучить як «випробуваний». Іншими словами, Ісус Христос був випробуваний сатаною у всьому, але не згрішив жодного разу, ні в чому. «Тому нехай приступаємо зі сміливістю до престолу благодаті, щоб отримати милість і здобути благодать для своєчасної допомоги» (16 ст). Саме тому, що ми маємо такого первосвященика, який пройшов усі випробування, ми можемо приходити до Його престола милості та благодаті та просити про допомогу. Він зрозуміє нас і допоможе, бо Сам пройшов через усі спокуси.
Є така дивовижна обітниця для Церкви, яка останнім часом живе: «Переможчому дам сісти на Моєму престолі» (Об’явл.3:21). Такою буде нагорода переможцям. І особливо вона стосується саме тих, хто в цей шалений час, коли розв’язано так багато бісівських сил, коли на людську душу сиплеться незліченна кількість спокус, не перестав молитися Богу і руйнує всі диявольські твердині.
Дивовижне одкровення
Отже, ми з вами – дім живого нескінченного всемогутнього Бога. Виявляється, людське серце – це не просто маленький м’яз, що ганяє кров. Біблія говорить про інше серце – здатне вміщати Бога, здатне мати стосунки з Творцем через молитву, яка є мостом, двостороннім зв’язком з Богом.
У молитві ми прощаємо, у молитві каємося, у молитві можемо висловити Богові все, що є на серці. У неквапливій ранковій молитві входимо в Божу присутність, в атмосферу Божої любові, яка допомагає нам любити інших, і протягом усього дня протистояти спокусам і нападкам сатани. Увечері, знову ж таки в молитві, ми каємося, якщо десь не встояли… і вранці знову оновлюємось у Богові. Якщо ж ми не можемо молитися, ми просимо Бога, як колись просили учні Ісуса Христа: “Господи, навчи нас молитися”.
Почута молитва
Ісус Христос є прикладом для нас усіх. Є в Біблії одне дивовижне місце – Євр. 5:7: «Він, за днів плоті Своєї, з сильним криком і зі сльозами приніс молитви і благання Може, що врятує Його від смерті; і почутий був за [Своє] благоговіння».
Раніше тут Писання мене бентежило слово «почутий». Хіба Бог іноді чує, а іноді не чує наші молитви? Ні. Тут йдеться про інше. Бог чує усі молитви.
І знову запитання: чому ж Ісус таки помер, коли його почули? Адже молився Ісус «Тому, хто може врятувати Його від смерті». Але, подумайте, про яку смерть тут взагалі йдеться? Не про фізичну, а про духовну. Першому Адаму було сказано: «У день, коли скуштуєш від дерева пізнання добра і зла, смертю помреш». Адам скуштував і після цього мешкав 930 років. Виявляється, він помер не фізично, а духовно. А потім і фізично.
Фізична смерть – це просто перехід в інший вимір, у вічність. А духовна смерть – остаточна. Якщо людина не скористається спасінням через Христа Ісуса, то вмирає другою, остаточною смертю.
Ісус названий “другим Адамом, з неба”. Він не був роботом, запрограмованим тільки на добро. У Нього теж була свобода, право вибору. Тому спокушав Його сатана і в пустелі, і в Гефсиманії, але Ісус проголосив: «Батько, не Моя, а Твоя воля, нехай буде».
Як на вірне
Христос пройшов через усі випробування, до кінця був слухняним, але не без допомоги Батька. Він показав нам приклад, як цього досягти – підносив у всі дні життя Свого (тобто під час Своєї місії на землі) “молитви і моління Батькові, з сильним криком і зі сльозами”. Він усамітнювався, перемагав своє тіло щоразу, і щоразу був почутий Батьком – і приходила перемога. Потім те, що вже відбулося у сфері молитви, відбувалося в реальних обставинах Його життя і служіння: зцілення хворих, звільнення пов’язаних, Він мав владу і зздатність виконувати своє служіння.
Гефсиманія – найяскравіший приклад. Учні спали, коли треба було молитися. У цей тривожний час, у годину спокус, вони спокусились і духовно впали. Ісус Христос не спав. Він молився в Гефсиманії до несамовитості, переміг Свою плоть у молитві, отримав силу і зрештою – переміг на хресті.
Нам слід сконцентрувати свої зусилля на молитві. У ньому – джерело сили. Це питання виживання, перемоги. Якщо не буде перемоги у твоїй особистій «гефсиманії», обов’язково настане година випробування, і ти неминуче впадеш, іншого вибору немає.
Сатана боїться молитви
Ви навіть не уявляєте, як сатана боїться молитви. Він має величезний досвід поразок, коли діти Божі в молитві завдавали нищівних ударів по його царству. Він чудово знає, що станеться, якщо християни разом одностайно молитимуться, бо таке не раз уже відбувалося: руйнувалися сатанинські твердині і в розумах людей, і в їхніх тілах, і в обставинах; йшло засліплення розумів, і люди отримували можливість самостійно робити вибір – з Богом ним бути чи без. Адже написано: «Для невіруючих, у яких Бог цього століття засліпив уми, щоб для них не засяяло світло Євангелії про славу Христа, Який є образ Бога невидимого» (2Кор.4:4).
Виходить, що всі люди мають волю, право вибору, а от розуміння істини немає. Є тільки хибний розум, засліплений сатаною. Але, коли відбуваються молитви духовної боротьби проти диявола, атмосфера змінюється, люди прозрівають, їм відкривається істина про Бога. Дивно, чи не так?
Взаємодія з Богом
Згадайте, що робили учні після піднесення Христа? Вони невпинно молилися в очікуванні «обіцяного від Отця», тобто Святого Духа. Вони могли б розслабитися і просто чекати, адже Ісус пообіцяв їм, що прийде замість Нього інший Утішитель – Дух Святий. Але апостоли постійно перебували в одностайній спільній молитві. Це і є взаємодія: Ісус та церква. Ми робимо одну й ту саму справу. Він – на чолі, ми разом із Ним, і без Нього нічого не можемо робити.
І питання не в тому, що ти відчуваєш, коли молишся. Можна бути натхненним, можна збентеженим або втомленим. Але на кожну твою молитву, вимовлену волею Божою, Він каже: «Амінь, нехай буде так». Це написано через ап. Іоанна в 5 розділі: «І ось яка відвага ми маємо до Нього, що, коли просимо чогось по волі Його, Він слухає нас. А коли ми знаємо, що Він слухає нас у всьому, чого б ми не просили, – знаємо і те, що отримуємо те, що просить від Нього» (1Ів.5:14).
Кожного разу, коли ти молишся за спасіння людей, знай, що Бог відповість на ці молитви, бо вони – за волею Його, адже написано: «Бог хоче, щоб усі люди спаслися і досягли пізнання істини» (1Тим.2:14). Це є підставою для молитви віри, щоб бути переконаним, що Він відповість. Продовжуй цю молитву. До кінця. Не дивися на обставини. Ти знаєш, у Кого повірив, і будь впевнений у тому, що Він виконає кожне зі Своїх слів, бо Він сказав: «Бо Я пильную над Моїм словом, щоб воно скоро виповнилося» (Єр.1:12).
Не хвилюйся, якщо в тебе не все відразу виходить. Питання не у тому, який ти учень, а питання у тому, хто твій вчитель. У тебе такий Учитель, Який здатний будь-якого учня зробити досконалим. Головне – довіритись Йому. Не бійся висловлювати себе. Тобі не потрібно в молитвах вигадувати якісь особливі слова, Бог знає твоє серце, Він зустріне тебе з любов’ю. Тільки йди туди через Ісуса Христа, проси Святого Духа, щоб Він навчив тебе молитися, тому що Він саме для цього і посланий на землю. І ти навчишся молитися і перемагати. Я більше тобі скажу: ти вже вчишся і вже перемагаєш. Слава Господу!