Кожен гріх починається з думки. При цьому людина або відкидає погану думку, або приймає її і починає усвідомлювати, тим самим збуджуючи у своїй душі відповідні почуття. Почуття виступають свого роду поштовхом до дії. Так відбувається гріх.
Зараз поговоримо про ці гріхи детальніше, щоб ви розуміли, про що важливо розповідати на Сповіді.
Усі гріхи можна розділити на кілька категорій:
- Гріхи проти Бога.
Я дуже часто спостерігаю таку картину: християнин ходить у храм, молиться Богу, дотримується постів. І він же вірить у прикмети, ходить до ворожок, робить погані справи.
Але не можна одночасно служити, і Богу, і мамоні!
Часто це походить від незнання. А іноді людина, нещодавно воцерковлена, просто не може відучити себе від цих згубних звичок. Вона автоматично плює через ліве плече і стукає по дереву, або переходить на інший бік дороги, коли бачить перед собою чорну кішку.
До гріхів проти Бога також відносяться ремствування на Господа, невдячність, лінощі в молитві, блюзнірство на Бога, блюзнірство над святинями, недотримання постів, невиконання обіцяного Богу, рідкісні Сповідь і Причастя, робота у святкові дні. А також думки про самогубство.
Окремо хочу наголосити на моментах гніву, коли християнин згадує нечисту силу. На такі речі багато хто не звертає уваги. Але в тому, що ми вважаємо дрібницею, Господь бачить серйозний гріх. Уважно стежте за своєю промовою, і якщо помітите щось подібне, одразу перехрестіться і попросіть прощення у Господа. Адже закликання нечистої сили нічим добрим не закінчується. Огородіть себе хресним знаменням, а на Сповіді покайтеся у скоєному.
- Гріхи проти ближнього.
Насамперед, це – вбивство і грабіж, нешанування батьків, проклинання інших, наклеп на будь-кого, недбале ставлення до своєї чи спільної справи, скупість на милостиню, ворожнеча в сімейному житті.
Сюди належить не лише те, що ми зробили, а й те, що не зробили, але мали. Якщо ви могли допомогти людині, яка піддається нападкам, образам з боку інших, але не допомогли, не заступилися, пройшли повз. У цьому також треба каятися. Адже мовчанням видається Бог.
Звичайно, ми не завжди можемо допомогти, хоча дуже б цього хотіли. Але можемо зробити хоч щось, що від нас залежить. Наприклад, якщо на вулиці хулігани б’ють людину, ми могли б зателефонувати до поліції як мінімум.
- Гріхи проти себе.
Сюди можна віднести брехню, дратівливість, себелюбство, пияцтво, багатоїдність, блуд, перелюб, пусті думки, уразливість.
Особливо хочу звернути увагу на поширений сьогодні гріх, який і гріхом багато хто не вважає, — лихослів’я. У нашому світі матом не лаються, на ньому розмовляють. Така модна тенденція, яка плавно переростає у звичку. Матеряться сьогодні не лише чоловіки, а й жінки, і навіть діти. Я з жахом спостерігаю, які погані слова вимовляють хлопці дитсадкового віку. Я вже мовчу про школярів. Сьогодні багато хто без мату та двох слів зв’язати не може. Є люди, які через слово вставляють у свою мову відоме матюки. Свого роду слово-паразит. Так, для крутості оповідання. Воно не несе жодного сенсу, але без нього людина вже не мислить життя.
Але навіть якщо немає можливості змінити обставини, змінити роботу, намагайтеся не піддаватися загальному віянню, не давайте іншим впливати на вас. Насамперед, у вас у голові має міцно закріпитися думка: мат — це страшний гріх. У ньому треба каятись і намагатися не повторювати знову.
Розумію, що для деяких ця звичка так міцно увійшла в життя. Але нічого неможливого немає. З Богом все можливе. Головне самому усвідомити свій гріх і захотіти його позбутися, молитися, старатися і все обов’язково вийде.
- Ну і найголовніше – гріхи хули на Духа Святого.
Найчастіше про них і не замислюються. Але багато хто з них несвідомо зловживає.
Чи приходили вам на думку такі думки: так, я грішу, відійти від гріховного життя не можу, але Господь – милостивий, простить мене, грішника?
А чому Бог повинен прощати, якщо людина навіть спроб не робить щось у собі та своїх діях виправити?
Або зворотна ситуація, коли людина сумує, впадає у відчай і зовсім не сподівається на Бога, анітрохи не сподівається на милість Божу. Розраховує тільки на свої сили, і якщо терпить у чомусь фіаско, то потрапляє в глухий кут від своїх роздумів.
Як би він щільно не загруз у своїх гріхах, Господь завжди допоможе, якщо до Нього звернутися. Бог витягне з будь-якого болота, тільки простягни йому руку, а Він простягне свою у відповідь.
Є ще одна категорія людей, які наполегливо не хочуть вірити в силу нашого Господа. Вони списують все на випадковість, якісь ще не відомі людству закони чи просто на всесвітню змову. Чудес для такого індивіда не буває. Само собою вони поступово перестають відбуватися у його житті. Адже щоб Бог не робив, людина не відчуває жодного почуття подяки.
Це все – гріхи хули на Духа Святого. Вони слід покаятися, якщо вони вам властиві.
Я дуже раджу вам ретельно готуватись до сповіді, спробувати згадати про все скоєне.
Знайте, що під час покаяння Господь вас чує, тож розповідайте все Йому, а не батюшці. Від глибини покаяння залежить ступінь готовності до Таїнства Причастя, щоб вона була не в гріх і засудження, а в спасіння душі.
Нехай ваша наступна сповідь буде не формальна, а справжня та осмислена.