Священник Ульян зазначив, що людська душа в момент спроби налагодження зв’язку з покійним вкрай уразлива і може дійти до крайнощів, спілкуючись не з родичем, як здається, а з нечистою силою. Людина, сподіваючись почути голос або щось дізнатися «з того світу», не розуміє, що це неможливо за задумом Господа. А якщо хтось не вірить, потрібно молитися і знати, що після смерті життя душі продовжується.
Як діють біси? За словами батюшки, усе, що виходить за рамки і суперечить Богові, є бісівським: “Не слід спілкуватися з покійниками і у снах, оскільки личину померлого може прийняти демон, який побажав збентежити душу людини і заволодіти нею. Злі духи можуть явитися людині у різних образах, зокрема й людських, щоб схилити до зла через лестощі, обман, а також уявну доброту і святість. А якщо родичі, які особливо часто відвідують кладовище, ведуть спілкування з померлими, їм варто бути обережними, аж до того, що ними може заволодіти нечиста сила.
Молитися на могилі треба, а розмовляти з померлими – ні. Під час відвідування кладовища не слід заводити розмови з померлими. Набагато більше користі принесуть молитви, ніж просто спогади про покійного. Ви можете запросити батюшку, щоб він відслужив там панахиду або літію. Особливе значення мають також пам’ять про нього та присутність рідної людини у Божественній Літургії, молитви, а ще краще – участь у святих Таїнствах. Для цього й подають записочки про померлих. Під час цього він читає особливу молитву за покійних і за кожного з них опускає у потир з Христовою Кров’ю частинки просфори і каже: «Омий, Господи, гріхи поминавшихся Кров’ю Твоєю Чесною молитвами святих Твоїх». Частинка за кожного померлого буде покладена у Кров і Тіло Христа, там його гріхи омиються і простяться, якщо сказати коротко.
Як вважає Православна Церква, спілкуванням з покійниками займаються насамперед ті, хто практикує чорну магію, і якщо піддатися поганому впливу, то можна опинитися під владою демонів. Церква ні за яких обставин не схвалює спілкування з душами померлих, як на кладовищах, так і у снах.
Зрозуміло, що душа у момент утрати вразлива, розстроєна, психіка похитнулася, але слід пам’ятати, що цим можуть скористатися біси для своєї вигоди.
У Святому Писанні на тему спілкування з померлими сказано: «І якщо яка душа звернеться до тих, хто викликає померлих, і до чарівників, щоб блудно ходити слідом за ними, то Я зверну лице Моє на ту душу і знищу її з народу її… Чоловік чи жінка, якщо будуть вони викликати померлих або чаклувати, нехай будуть віддані на смерть: камінням повинні побити їх, кров їх на них».
Тема розмов з померлими оповита забобонами. Здавна рідні та близькі спілкувалися з померлими, просили їх про допомогу, пораду. Однак отець Ульян зазначив, що набагато важливіше молитва і поминання померлого, ніж розмови на могилі.
Молитва – це засіб спілкування з Богом і одночасно з цим – прояв турботи про душу померлого. Кожне слово, вимовлене під час Божественної літургії, особливо значиме для тих, хто відійшов у інший світ. Саме молитви допомагають душі знайти спокій і є благочестивою дією.
Господь дасть вам спокій і сили прийняти реальність. Такою ж доброю пам’яттю і допомогою будуть справи милосердя у пам’ять про покійного родича.
А ось розмовляти з померлими на кладовищі (та й не тільки на кладовищі) священик Ульян не радить. Скорботні часто замикаються у своєму горі, не розуміючи, що у землі – тільки тіло померлого, а його дух продовжує жити. Спілкуючись на кладовищі, можна залучити нечисту силу, яка почне впливати на скорботного. Тому краще звернутися до молитви і поминання, як до духовно значущих і безпечних способів допомоги померлим.
Священик підкреслив, що краще за все допомагають молитви, які допомагають душам знайти спокій. Нехай для початку читають хоча б цю молитву щодня, не припиняючи, до 40 дня після смерті. Такий підхід допоможе уникнути горя і помилкових надій на відповіді з того світу, чого не існує, що неприпустимо для віруючої людини. Подібні дії пов’язані з впливом темних сил, і людина, яка йде на це, ризикує опинитися під владою демонів.
“Таке спілкування неможливе, оскільки людська душа після смерті переходить в інший світ, і звичайний зв’язок з нею переривається. Він також застеріг від перетворення візитів на кладовище у рутину, коли родичі регулярно приходять на могилу, щоб поділитися подіями дня або просто поговорити. Такі звички можуть дійти до абсурду. Важливо прийти до смирення і розуміння, що душа померлого знаходиться на небесах, а на землі залишилася лише його фізична оболонка”, – підкреслив священнослужитель.
Слід пам’ятати, що основною і головною справою, якою живий може допомогти померлому, у християнстві залишається безперервна, гаряча молитва за нього: спочатку новопреставленого відспівують, а потім замовляють поминання у церкві – на 40 днів, на півроку, і нарешті, річне поминання; крім цього, за нього моляться щодня вдома – протягом сорока днів читають Псалтир по одній кафісмі.
Багато священиків підкреслюють, що церковна молитва – поминання покійного на Літургії – дуже важлива для його душі.
Можна молитися за померлого і на кладовищі – саме для цього православні християни приходять на могилу новоприставленого родича на дев’ятий і на 40-й день, а зовсім не для того, щоб поїсти там млинців, випити або пригостити ними друзів. Часто приходять на День Ангела або річницю смерті з тією ж метою – помолитися Богові.
У Святому Писанні на тему спілкування з померлими сказано: «І якщо яка душа звернеться до тих, хто викликає померлих, і до чарівників, щоб блудно ходити слідом за ними, то Я зверну лице Моє на ту душу і знищу її з народу її… Чоловік чи жінка, якщо будуть вони викликати померлих або чаклувати, нехай будуть віддані на смерть: камінням повинні побити їх, кров їх на них» (Лев. 20:6, 27).”