У більшості випадків люди знають, що звертатися до чаклунів, ворожок, бабок та інших подібних осіб є тяжким гріхом. Але існує ще окрема категорія людей, які називають себе “православними”, але при цьому займаються цілительством або навіть “білою” магією, нібито допомагаючи ближнім…
Дуже багато людей збиває з пантелику така “заманлива” історія. Наприклад, якась жінка, у якої вдома багато ікон, хрестів та іншої релігійної атрибутики, яка, можливо, навіть ходить до храму, вважає себе православною “цілителькою” чи ясновидицею від Бога, яка має “особливий дар”. І люди звертаються до неї, сподіваючись вирішити проблеми зі здоров’ям чи життєві негаразди.
Іноді такі “бабусі” справді вірять, що не роблять нічого поганого і що їхній “дар” походить від Бога. Але найчастіше вони чудово розуміють, чим займаються, прикриваючи все це під благочестивою “маскою” православної атрибутики, яка збиває людей з правильного шляху. Здається, ну що поганого може робити людина, якщо у неї вдома висять ікони та хрести? Але, на жаль, може робити багато зла.
Іоанн Златоуст закликає не довіряти навіть тоді, коли після відвідування таких “бабусь” настає полегшення:
“Якщо іноді за попущенням Божим демони (через ворожбу) і зцілюють, то таке зцілення буває для випробування вірних, не тому що Бог не знає їх, а щоб вони навчилися не приймати зцілення від демонів.”
Дуже важливо зрозуміти, що навіть якщо ворожка, гадалка чи бабка прикрасять себе хрестами, іконами, “благочестивим” одягом, обкладуться молитвословами і називатимуть себе православними, вони все одно не матимуть нічого спільного з Богом і Церквою! За їхніми діями стоять демони, головна мета яких — будь-яким шляхом обдурити людину і відвести її від Христа та спасіння.
Їхні справи, ймовірно, будуть ще більш мерзотними в очах Господа, ніж дії тих, хто прямо говорить, ким вони є — чаклунами чи ворожками. Адже тут, під маскою удаваного благочестя і приналежності до Церкви, такі люди заманюють до себе довірливих людей, ведучи їхні душі до загибелі!
Так, безсумнівно, у святоотцівській історії є випадки, коли за молитвами святих угодників Божих відбувалися дива, і люди зцілювалися від хвороб. Але це не має нічого спільного з бабками чи “православними ясновидицями”. Святі присвятили все своє життя Господу, багато працювали, каялися, невпинно молилися і вели благочестиве життя, здобуваючи від Бога благодать допомагати людям. При цьому вони завжди були смиренними і ніколи не говорили, що вони “щось можуть”, що зцілять чи врятують усіх.
Сама свята Матрона часто говорила:
“Що, Матронушка — Бог, чи що? Бог допомагає!”
І, звісно, ніхто зі святих ніколи не брав грошей за свої молитви чи допомогу!
Будьмо ж пильними та розсудливими!