Ворожіння і гра в карти в християнстві вважається гріхом. Віруючі повинні замислюватися про те, що зображення і символи є словами в графічній формі, багато з яких не можна вимовляти вголос, чи не завдавши шкоди своїй душі.
Карти були відомі людству з давніх-давен, їх точне походження так і не встановлено. Вважається, що винайшли гральні колоди китайці чи єгиптяни. В Європі вони з’явилися в XIV столітті.
Спочатку влада не надавали захопленню картковими іграми особливого значення, але з часом почали викорінювати карткові забави, угледівши в них підступи нечистої сили. У Укладенні 1649 з картковими гравцями наказано робити те ж, що і з крадіями – пороти, відрубувати руки і пальці.
Ставлення до карт стало більш терпимим після приходу до влади Петра I. Пристрасть до азартних ігор почали проявляти багато представників вищого стану. Уже ніхто не замислювався про те, хто такий туз, що символізують різні карткові масті.
Символіка гральних карт
Якщо заглибитися в значення критичних термінів і зображень, відкривається їх справжня природа. При перекладі з німецької мови словники в якості одного з значень поняття Daus, від якого з’явився «туз», призводять слово «диявол».
Суть стандартної колоди карт нагадує класичне ієрархічний розподіл ролей в суспільстві на чолі з королем. Однак в картах на самій вершині знаходиться не монарх, а саме Daus. Таким чином, карти стають не звичайна забава, а моделлю переваги над світом Диявола, керівного своїми підданими, нехай навіть деякі з них і невільні, адже він стоїть навіть вище короля. У цьому полягає справжня суть карт, жартувати з якими просто небезпечно.
У православ’ї існує найсуворіший церковний заборона навіть на дотик до карт, які прямо називаються сатанинськими.
Чому не варто сідати за картковий стіл?
Богослови відзначають, що якщо мотиви, рушійні атеїстами, що сідають за картковий стіл, цілком зрозумілі, то неприпустимо, щоб в це були втягнуті християни.
Наявні до цього часу в багатьох будинках гральні карти, навіть якщо в них живуть віруючі люди, вважаються знаряддям спілкування з бісом, за допомогою якого людина входить в контакт з демонами, головними ворогами Господа. Картярські масті при цьому символізують хрест, на якому був розп’ятий Ісус, а також інші глибоко шановані віруючими предмети – губка, спис і цвяхи. Тобто все, щоб стало причиною страждань і загибелі Спасителя.
Починаючи з власного невігластва грати навіть в саму нешкідливу карткову гру, людина допускає богозневаг Господа. Все починається з того, що віруючий бере в руки карту, на якій зображення хреста. Йому все одно, що це символ, шанований половиною жителів планети.
Він кидає її на стіл, кажучи «трефа», при цьому навіть не підозрює, що з їдишу це слова перекладається як «нечисть». Більш того, загравшись, люди вже не надають значення тому, коли хрест «б’ється» звичайнісінькою «козирною» шісткою. Адже у козирів свій особливий сенс. Талмудисти називають їх «кошерними».
З їх допомогою ними відбуваються ритуальні жертвопринесення. Так що справжня суть гри в нехтуванні найголовнішими релігійними святинями, шанованими в християнстві.
Заглиблюючись в особливості азартних ігор, стає очевидним, що «в дурнях» виявляються всі без винятку учасники партії, так як здійснюють ритуальні жертвопринесення проти віри.
Символіка карткових мастей
Усвідомивши, що метою використання гральних карт стає виключно осквернення християнських святинь, очевидною стає роль карт в ритуальному ворожінні. Через це кожен раз торкаючись до колоді, що не покаявшись після цього, так як багато хто навіть не усвідомлюють гріховність вчинку, людина тільки наближає себе до потрапляння в пекло.
Наругою християнських святинь є не тільки «трефи» (хрести), які символізують хрест, на якому розіп’яли Ісуса Христа, але і всі інші карткові масті.
«Вінні» або як їх ще називають «піки» хулить євангельську піку, якій один з воїнів проткнув Христа, що висів на хресті, встромивши йому спис під ребра.
«Черви» є відсиланням до губці, просочену оцтом, на палиці, яку давали солдати Спасителю замість води.
«Бубни» уособлюють чотиригранні цвяхи, якими ноги і руки Ісуса були прибиті до дерев’яного хреста.
Варто згадати, що разом з Ісусом були розп’яті нерозкаяні в своїх діяннях розбійник, вилаяв страждання, що переносяться Сином Божим. Інший розбійник, подаючи приклад багатьом оточуючим, у всьому покаявся, успадкувавши вічне життя на небесах.
Це стає додатковим свідченням того, що для справжнього християнина не може бути ніякої іншої міцнішою і надійної опори в житті, більш надихаючого і об’єднує символу, ніж Рятівне знамення Ісуса, який прийняв на себе всі гріхи людства.
Карткова гра небезпечна ще й тим, що, опинившись у владі азарту, людина забуває Бога. З цього моменту він зазнає впливу нечистих духів, які на той час, поки він тримає в руках карти, опановують його душею. В результаті однієї тільки партією в карткові ігри людина завдає своїй душі непоправної шкоди. Якщо ж гра ще ведеться на гроші, то в ньому проявляються наживання і жадібність. Він витрачає даремно дорогоцінний час, який міг би використовувати з користю для себе самого і оточуючих.