Сьогодні ми пояснимо сенс особливого почуття: «благоговіння». Розберемося, що має на увазі дане відчуття і яку роль воно грає в житті православного християнина.
Почуття благоговіння має відчувати справжній християнин. Це відчуття є доказом його віри в Господа. На жаль, далеко не всі сучасні віруючі можуть говорити про те, що їм відоме благоговіння. Що це за особливе почуття?
Священнослужителі говорять про те, що стан благоговіння віруючий приходить безпосередньо при спілкуванні з Богом. Це почуття поєднує у собі відразу кілька категорій:
любов до Бога;
довіра до Отця Небесного;
покірність;
захоплення;
абсолютна віра;
захоплення;
ніжність.
Крім того, благоговіння не може бути без почуття страху. Віруючі повинні боятися Господнього гніву. Отже кожен вчинок, кожне слово, кожна думка християнина повинні бути усвідомлені і обдумані.
Священики стверджують, що якщо парафіяни не відчувають благоговіння, то вони не віддаються цілком Господу. У їхній душі живуть сумніви.
Вони не відчувають трепету перед тим, до кого прийшли просити про допомогу, говорити про гріхи, вибачатися. І тут християнин не виявляє щирості. Йому варто звернути увагу на читання божественної літератури, поговорити зі своїм духовним наставником, частіше молитися.
Де ми можемо відчувати благоговіння?
Благоговіння охоплює віруючого у стінах храму. Щойно він переступає поріг церкви, він усвідомлює, що ступив на святу територію. Тут творяться чудеса волею Божою. Тут знаходять надію на щастя, зцілення, кохання, прощення.
Під час богослужіння, особливо святкового, ми захоплюємося красою церковного співу, оздобленням храму, енергетикою, що виходять від образів та ікон. Тут нас осягає благоговіння.
Благоговіння приходить після Таїнства сповіді та причастя. Людина почувається духовно чистою, непорочною, їй легко і світло. Душа її радіє. Але такий стан можливий лише в тому випадку, якщо сповідь була щирою, каяття глибоким, серцевим та усвідомленим.
Благоговіння ніколи не настане, якщо ви молитеся автоматично, поспіхом. Важливо перейнятися молитвою, слова повинні йти від серця. Ось тоді ви й дізнаєтесь про те, що таке стан благоговіння.
Як досягти стану благоговіння?
Почуття поваги, страху, трепету та любові до Господа рідко приходить в одну хвилину. Православний має працювати над собою. Насамперед, приходячи до храму, пам’ятайте: ви опинилися в особливому Будинку. Це Дім, де мешкає Господь.
Священнослужителі діляться враженнями, що стосувалися туристів. Вони були православними християнами. Люди зайшли помилуватися оздобленням храму, як цінною пам’яткою.
Але туристи раптом завмерли. Вони розплющили очі від подиву і замовкли. Їх охопило почуття благоговіння перед пишнотою, красою православної церкви.
Священики й самі перебувають у стані благоговіння. Багато священнослужителів розповідають про незвичайні почуття, які охопили їх у момент висвячення.
Людина, яка часто буває у храмі, може звикнути до її краси, до присутності Божої. Вона більше не відчуває трепету і всепоглинаючої любові. І тут потрібно зосередитися на молитві.
Уявіть, що ви живете під пильним поглядом Бога. Він завжди спостерігає за вами, бачить ваші дії, знає про найпотаємніші думки. Адже це, справді, так.
Якщо ви житимете з відчуттям того, що за вами спостерігає Господь, навряд чи ви наважитеся на гріховні вчинки. Ви пізнаєте істинний страх, вас охопить трепет, повага і, звичайно, любов до нашого Небесного Батька. Оце й буде станом благоговіння.
Наприкінці хотілося б побажати кожному православному як випробувати почуття благоговіння, а й перебувати у ньому постійно.