До жебраків відносяться двояко. Деякі парафіяни впевнені: не варто подавати тим, хто відмовляється чесно працювати. Адже Господь наказав нам давати тим, хто просить. Ми не можемо судити про ситуацію, в яку потрапила людина. Нам невідомі обставини. Так, чи варто подавати жебракам, які просять милостиню біля православних храмів?
Пам’ятаєте прислів’я: «Від в’язниці та від торби не зарікайся»? Таке твердження – істина. Ми не знаємо про обставини, з якими зіткнемося. Кожен із нас може опинитися на місці жебрака. Багато православних опускаються до засудження незаможних. Вони впевнені: перед ними ледарі, ошуканці та шахраї.
Справді, серед знедолених зустрічаються ті, хто потрапив у таке становище лише власними зусиллями. Хтось зловживав алкоголем чи наркотиками, а хтось вирішив нажитися на доброті людей. Але не нам судити такі особи. Господь кожному віддасть за заслугами.
Священнослужителі говорять про те, що тому, хто просить, слід дати. Так наказав нам сам Господь. Але що ж робити з тими, хто здається явними шахраями, вони просто знаряддя в руках мафії? Ви можете не помагати грошима. Купуйте жебраку хліба. Голодна людина буде вдячна за допомогу.
Крім того, завжди пам’ятайте, що опинитися на місці жебрака можна будь-якої хвилини. Зараз, коли економіка не стабільна, довкола процвітає брехня та зло, ніхто ні від чого не застрахований. Православним слід молитися за жебраків і допомагати їм у міру можливості.
Думка священиків
Більшість священнослужителів упевнені: церковним жебракам треба допомагати. Ці люди не з власної волі опинилися в подібних умовах.
Якщо ви сумніваєтеся у користі коштів, поговоріть із нещасним. Розпитайте про обставини, які змусили його братися. Далеко не всі жебраки збирають копійки на алкоголь. Деякі дійсно потребують. Давайте стільки, скільки не шкода.
Крім того, ви можете пожертвувати кошти у храмі. Тут готують трапези для незаможних. Кожен голодний може пообідати у разі голоду. Ніхто його не прожене.
Звичайно, якщо перед вами стоїть нетверезий чоловік і просить подати на хліб, ви розумієте, що ваша допомога, швидше, принесе зло. Адже уявний жебрак купить спиртне і виявиться далеко від Господа нашого.
Священнослужителі впевнені: кожен випадок є індивідуальним. Але православні мають виявляти милосердя та доброту. Тож необов’язково допомагати грошима. Ви можете подати щось із їжі або з одягу.
Як має поводитися істинний православний?
Хотілося б розповісти життєву історію про милосердну жінку. Вона регулярно була в храмі і бачила: на сходах церкви завжди стоїть бідна бабуся. Вона просила гроші на продукти та на ліки. Марія, так звали жінку, ніколи не проходила повз. Вона подавала, хоч і сама часто залишалася без найнеобхіднішого.
Якось подруга сказала про те, що Марія даремно допомагає цій старенькій. Нібито жінка похилого віку вечорами купує в супермаркеті тільки дорогі продукти і ні в чому собі не відмовляє. Марія відповіла: «Моя справа відповісти на прохання про допомогу, її справа – розпорядитись моєю допомогою. Господь усім віддасть за заслугами».
Але Марію стали долати сумніви. Вона почала думати так: Що ж я? Відмовляю собі у всьому, а бабуся їсть ікру, збираючи гроші з таких самих, як і я?». Марія вирішила розпитати стареньку про її становище. Виявилося, що бідна жінка страждала на дії сина-наркомана. Якщо вона не приносила додому грошей та продуктів, той її бив та мучив, не пускав у квартиру. Бабуся багато голодних і безсонних ночей провела в під’їзді.
Марії стало соромно за свої думки. Вона запросила жінку похилого віку до себе додому і запропонувала їй свій дах. З того часу жінки стали жити разом. Бабуся оговталася, вона заспокоїлася і стала виглядати значно краще. Виявилося, що вона не така вже й стара. Їй було лише 60 років.
Незабаром колишня жебрака влаштувалася на роботу санітаркою до лікарні біля будинку Марії. Тепер вона отримувала зарплату та пенсію. Гроші ніхто не відбирав. Жінки жили добре, у мирі та злагоді. А потім у Марії виникли проблеми із виплатою кредиту. Санітарка допомогла їй фінансово без жодних запитань. Вона пам’ятала про доброту.
Ця історія може бути яскравим прикладом того, що не завжди варто вірити словам тих, хто застерігає нас від допомоги жебракам. Подавати милостиню треба, якщо Господь дарував вам таку можливість. Не варто відмовляти церковним жебракам, а тим більше засуджувати їх.