Кожна людина знає, що гріх – це щось згубне і дуже небезпечне. Однак часто ми вважаємо за краще закривати очі на цей факт і, махнувши на все рукою, продовжуємо жити так, як нам подобається – адже життя, зрештою, у нас тільки одне. Який же сенс витрачати її на нескінченні самообмеження та заборони?
І лише віруючі люди знають про те, що наша земна мета – це не безкінечний пошук задоволень та розваг.
І Небесний Батько не тільки розповів про те, як нам слід жити, але й дарував нам особливі Заповіді, яких повинен дотримуватись кожен християнин. Тільки в такому разі людина зможе врятувати свою безсмертну душу і увійти до Царства Небесного.
Проте деяким здається, що протистояти гріхам і спокусам безглуздо, адже людина, за своєю природою, слабка і немічна. І всі ми більшою чи меншою мірою грішні. Як же боротися з гріхом, якщо в нас не вистачить сил? Та й навіщо, якщо всі ми – люди недосконалі? Адже навіть священнослужителі помиляються… Виходить, що й врятуватися ніхто з нас не зможе – то заради чого ж, у такому разі, зводити себе?
Імовірно, подібними питаннями задавалися багато хто з нас. І єдині, кого не мучать подібні сумніви – це атеїсти. Вони зробили цей вибір добровільно, і тому таке поняття, як “гріх”, їх зовсім не хвилює. Вони не вірять у існування Бога, а отже, в існування раю та пекла. Однак це зовсім не говорить про те, що всі атеїсти злі чи підлі люди. Часто невіруюча людина може насправді виявитися, навпаки, дуже доброю, чесною і порядною.
Сьогодні християни абсолютно вільно відвідують храми. Проте, істинно-віруючих людей зараз дуже мало. Навіть деякі християни не бажають регулярно торкатися Таїнств Сповіді та Причастя. Вони відвідують церкву кілька разів на рік і вважають, що цього цілком достатньо.
При цьому багато хто з нас не усвідомлює, що справжню небезпеку становлять не самі гріхи, але відсутність у наших серцях покаяних почуттів. Так, усі ми помиляємось – це факт. Грішать і бідні, і багаті люди, і хворі, і здорові, і священнослужителі, і правителі, і миряни. Ось тільки одні прагнуть виправлення і викорінення своїх гріхів, борючись зі спокусами і спокусами, а інші ставляться до духовних питань з байдужістю – адже набагато простіше і спокійніше.
Взяти, наприклад, навіть Таїнство Сповіді – звідки сучасній людині взяти стільки вільного часу? Адже треба змусити себе піднятися з ранку раніше в неділю, а перед цим ще й з вечора молитви піднести, не кажучи вже про попередній піст… А потім ці черги в церкві і постійна нервова напруга – адже соромно про свої провини батюшці чесно розповідати. Словом, весь цей процес є досить тривалим і важким.
У міських церквах у священнослужителів не так багато часу – кожну людину треба вислухати і дати пораду, а парафіян може бути і сто, і двісті. Тому, на жаль, батюшкам далеко не завжди вдається приділити достатню кількість уваги кожному з нас. А тому каятися необхідно і вдома – інакше, врятуватися просто неможливо.
Святитель Іоанн Златоуст не раз наставляв наших предків, попереджаючи їх про те, що є одна річ, яка є набагато згубнішою, ніж гріхи. І нам, сучасним християнам, буде корисно взяти пораду Отця Івана на озброєння. Ось що говорив Святитель:
“Що б із Вами не відбувалося, ніколи і ні за що не впадайте у відчай! Тому що люди, що зневірилися, втрачають опору, і це штовхає їх на песимізм, втрату надій і безпросвітне горе. І якщо з цього стану не виходити, то диявол доводить своїх зневірених жертв до страшної смерті … Зверніть увагу – саме розпач найчастіше штовхає людей на самовільний відхід з життя.
Звичайно, і в розпачі є коріння – часто ми впадаємо у відчай у важких ситуаціях, проте не слід забувати про те, що це почуття вселяє нам саме лукавий. Проте лише відчаю йому недостатньо: він жадає нашої остаточної смерті – як фізичної, і духовної.
А тому, поки можете жити, дихати та думати, Ви повинні боротися з розпачем. Не дозволяйте йому поневольяти Вас і позбавляти світлої надії на краще. Розпач не приходить із нізвідки, але, повторюся, він є породженням зовнішніх обставин чи подій.
Однак не забувайте про те, що все, що з нами відбувається – всі наші переживання та емоції – нерозривно пов’язані з життям нашого духу. І для порятунку немає нічого “неважливого” або “незначного”.
Зберігайте бадьорість духу, щоб не трапилося – це найважливіша здатність, яка дозволить Вам протистояти диявольському впливу”.