У масовому сприйнятті число 666 давно асоціюється з так званим числом звіра або диявола. Звідки з’явилося це уявлення, яке під ним мається обгрунтування, слід розбиратися кожному, хто хоче добре розуміти християнську віру.
Число 666 здавна асоціюється з дияволом, так як саме в цьому контексті про нього пишеться в Новому Завіті. Воно зустрічається в «Одкровенні Іоанна Богослова». Автор цього тексту докладно описує, як буде відбуватися кінець світу, переказуючи те, що йому стало в баченні, надісланому Всевишнім.
Зокрема, згадується якийсь таємничий чоловік, який незадовго до майбутнього Апокаліпсису фактично стане правити всіма народами на землі. Він буде ставлеником Сатани. Від своїх підлеглих цей правитель буде вимагати беззастережного підпорядкування і виконання всіх наказів, а також поклоніння собі, а не Господу.
Щоб звабити людей і переманити їх на свою сторону, цей правитель за допомогою диявола буде творити чудеса. Через це багато хто просто відвернутися від істинного Всевишнього і перестануть в нього вірити. З цієї причини в християнській традиції цього правителя прийнято називати антихрист, так як він буде повною протилежністю Спасителю.
Серед його відмінних рис стануть вимоги до людей мати особливу мітку, яка повинна бути розташована на правій руці і на лобі. Цією міткою буде число або ім’я антихриста. Той, хто не буде її мати, не зможе нічого продати або придбати. У своєму тексті Іоанн Богослов називає цього правителя, відправленого дияволом на землю «звіром», а його ім’я, за його словами, приховано в числі 666.
Деякі богослови вважають, що апостол говорив про число 616, а не 666. Ця версія базується на тому, що в ранньому християнстві текст «Одкровення Іоанна Богослова», як і більшість інших поширювалися шляхом їх переписування.
При цьому в деяких ранніх джерелах зустрічається саме число 616, тому цілком ймовірно, що саме в них вказано вірне значення. При цьому на даний момент дослідники визнають, що достовірно з’ясувати, про який саме числі Іоанн Богослов писав спочатку, не представляється можливим.
Значення диявольського числа в Святому Письмі
Ще найперші читачі «Одкровення Іоанна Богослова» робили різні спроби, щоб розшифрувати число звіра. Найбільш ранні роботи, присвячені цьому, відносяться до кінця I століття. З цим числом постійно намагаються пов’язати знакових історичних особистостей, щоб ідентифікувати антихриста. Як правило, при цьому застосовується метод гематріі.
Він заснований на тому, що в багатьох стародавніх мовах було прийнято багато цифр позначати буквами. Грунтуючись на цьому, багато хто намагається розгадати, яке ім’я може ховатися за числом 666.
У деяких випадках його розбивають на три окремих шістки. Однак, такий підхід більшість дослідників визнаний помилковим, так як в оригінальному тексті «Одкровення Іоанна Богослова», написаному грецькою мовою, саме число 666 із зазначенням на відповідну кількість сотень, десятків і одиниць.
Зовнішність антихриста приміряли на багатьох світових правителів. Ще в ранньому християнстві вважали, що за числом 666 могли ховатися імена імператорів Римської імперії Доміціана і Нерона. Останній особливо підходив на цю роль, так як був затятим гонителем і противником ранніх християн, багатьох віруючих піддав тортурам і страждань.
У XIX столітті з’явилися дослідження, в яких число 666 співвідносили з ім’ям французького імператора Наполеона Бонапарта, фактично підкорив більшу частину Європи під час ведення руйнівних воєн. Також є роботи, в яких диявольське число 666 співвідноситься з такими іменами, як Лампетіс, Титан, Бенедикт, латинників. Якщо скласти числа, відповідні буквах в цих іменах, то в сумі виходить 666.
Серед найперших дослідників, які присвятили чимало часу вивченню цієї проблеми, ранньохристиянські богослови Іполит, Іриней, Андрій.
Професор Осипов передбачає, що диявольське число 666 може бути уособленням животи, під якою розуміється приземлене багатство і слава, що не мають ніякого відношення до духовності.
Саме до цих благ буде прагнути антихрист. Вважається, що він прийме влада, категорично відхилену Спасителем. Свою гіпотезу він засновує на старозавітних текстах, зокрема, присвячену відомому старозавітним персонажу царя Соломона. Коли він процвітав, то отримував щороку по 666 талантів. Таку плату вносили інші ізраїльські правителі в обмін на заступництво.