Преподобний старець Паїсій Святогорець, афонський чернець, був дуже мудрим пастирем, який пережив чимало страждань за своє життя. Він був невинно звинувачений, обвинувачений, щодо нього неодноразово чинили несправедливо. Але коли його питали про те, як пережити, прийняти несправедливість, він натхненно відповів:
О, якби всі люди чинили зі мною несправедливо! Кажу вам з щирістю: найсолодша духовна радість була випробувана мною серед несправедливості.
Потрібно знайти в собі сили поміркувати про те, наскільки винен ти сам. Це складно, але це єдиний вихід із такого становища, який буде здійснений по-християнськи. Адже найбільша несправедливість, яка була здійснена за історію людства, це зрада людей Ісуса Христа.
Він із любові до людей зійшов на землю і народився у людському тілі. Тридцять років жив у невідомості, працюючи теслею, щоб дочекатися віку, в якому євреї дозволяють чоловікам виступати публічно в храмі.
І після того, як Він вийшов до людей, то три роки ходив босий по Юдеї і проповідував невдячним слухачам, які могли звинуватити Його, погрожували побити камінням, коли Він викривав їхні гріхи та байдужість.
Ісус творив чудеса, зціляв хворих, воскресив мертвих, годував тисячі людей п’ятьма хлібами, а вони не вірили Йому і вимагали знамення.
Христос виганяв бісів з тих, хто був ними одержимий, а євреї вважали Його самого біснуватим, хоча був лагідним і проповідував любов до людей.
Ісус Христос прийшов не просто так, про явлення Господа були безліч пророцтв і пророцтв, мудреці Сходу вітали його після народження, принісши дари.
Але, незважаючи на все це, люди його зрадили на знущання, страждання та розіп’яли. Хіба це справедливо?
Саме тому ті, хто терпить несправедливості, є найулюбленішими Божими дітьми. Вони повторюють шлях розп’ятого Христа. Головне, щоби правильно розуміти це. Якщо терпиш несправедливість, терпи її заради Христа, тоді нагорода буде неодмінно чекати на тебе.
Звичайно, образу і невдячність людям винести дуже важко. Але Господь ніколи не дає ноші, яка не під силу людині. Зібрати небесну відплату через проходження через злі руки – це шлях до Бога.
4 стадії ставлення до несправедливості
Святий говорив, що люди можуть по-різному ставитися до несправедливості. Він навів приклад, що, скажімо, хтось тебе незаслужено, даремно б’є.
Якщо ти даєш йому здачу, то ти на першій стадії. А ось на другій стадії ти стримуєш себе, терпиш, хоч у душі дуже злишся. На третій стадії ти не сердишся, а на четвертій – відчуваєш радість і подяку до кривдника, що він піддає тебе несправедливості.
А ось ще приклад – людину несправедливо звинуватили, вона зібрала докази та довела свою невинність. Звісно, рада, що реабілітувалась, задоволена тим, що звинувачення знято. Це — мирська радість.
А для того, щоб випробувати духовну радість, людина повинна відмовитися від усіх спроб реабілітуватися і покластися на волю Божу, пам’ятаючи про Христові муки і Хресну Смерть. Він дякує кривднику, що подарував йому радість прилучення до Бога і нагороду у вічності. Ось чим духовне відрізняється від мирського!
Паїсій Святогорець зізнавався:
Знаєте, як я тішуся, коли хтось називає мене спокушеним? «Слава Тобі, Боже, – кажу я, – адже за ці слова я отримаю винагороду. А ось якщо мене назвуть святим, то я опинюся в боржниках». Немає на світі речі солодшої, ніж [прийнята тобою] несправедливість!
Стоїть і нам прагне такого стану душі, такого, як у святого Паїсія Святогірця.
Гуманізм європейців – засудження Господом
Якось святого запитали, чи правильно чинить людина, яка благодушно ставиться до несправедливості до себе. Але він робить це не тому, що думає про Господа чи Страшний Суд, а просто вважає, що так пристойно, так краще?
Старець відповів, що буде чудово, якщо така думка приведе його до Бога. Але якщо він поводиться так тому, що хоче здатися гарною людиною в очах людей, дотримуючись європейських стандартів, то це звичайне вдавання.
Людина повинна думати про те, що вона створена на образ Божий, її має підштовхувати на якісь рішення і вчинки бажання бути схожою на Господа. Якщо ж нею рухає бажання відповідати стандартам суспільства, то це удавання, яке не має нічого спільного зі святою радістю.
Гуманізм європейців далекий від православних стандартів і дедалі більше віддаляється з кожним роком.
Але не варто будувати якісь теорії та висновки на підставі зовнішніх вражень про людину. Ніхто не знає, що в його душі, тому й засуджувати його ніхто не має права. Це сказано лише для тих, хто так робить, а не для тих, хто намагається оцінити їхню поведінку.
Велика мудрість і тверда впевненість святого у правильності обраного ним шляху дає підстави і нам, грішним людям, прагнути наслідування Ісуса Христа. Всі свої вчинки та вчинки ми можемо звіряти з Божими Заповідями. Тоді сумнівів у тому, як вчинити правильно, не залишиться.